ОСОБЛИВОСТІ ЗВАРЮВАННЯ ШВІВ У РІЗНИХ ПРОСТОРОВИХ ПОЛОЖЕННЯХ

Просторові положення при зварюванні:

              [Нижні, Вертикальні, Горизонтальні, Стельові]шви найзручніші для зварювання тому, що краплі електродного металу під власною масою легко переходять у зварну ванну. Крім того у цьому положенні зручно спостерігати за процесом зварювання.

              [Вертикальні, Нижні, Горизонтальні, Стельові]шви зварюються знизу вверх і зверху вниз. При цьому основний і електродний метали скапують униз, тому зварювальний струм зменшують на       [10-15, 5-10, 15-20, 20-25]% порівняно із зварюванням у нижньому положенні, а діаметр електрода не повинен перевищувати     [4-5, 2-3, 3-4, 5-6]мм.

Щоб метал не витікав з ванни, слід підтримувати дуже коротку дугу, при якій відстань між краплями електродного і основного металу настільки мала, що між ними виникає взаємне притягування.

При зварюванні знизу вверх дуга збуджується в           [найнижчій, найвищій, середній]точці шва і після утворення зварної ванни електрод, спочатку встановлений                [горизонатально, вертикально], відводиться        [догори, вниз]на кут       [45-50, 25-30, 30-45]°.

При зварюванні зверху вниз у початковий момент електрод розташовується                   [перпендикулярно, горизонтально, під гострим кутом]до основного металу і дуга збуджується у         [верхній, нижній]точці шва. Після утворення зварної ванни електрод нахиляють на       [15-20, 5-10, 25-40]° так, щоб дуга направлялась на основний і наплавлений метал. У цьому випадку рідкий метал частково підтікає під дугу і товщина металу штучно збільшується, що дає можливість уникати пропалів. Тому зварювання зверху вниз використовують для зварювання         [тонких, товстих]металів.