Основні види складнопідрядних речень

А Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука.

Б Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

В І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

Г За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа

А Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.

Б Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки.

В Грім розмахнувся і вдарив так, що здригнулась бджола.

Г Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

А Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Б Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазить між їх шершавими пнями.

В А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим.

Г Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

А Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

Б А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

В Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.

Г Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

А І коли я по рідній стежинці в отчий дім повертаю здаля, зустрічають мене чорнобривці і сміється батьківська земля.

Б Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні.

В Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило.

Г День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві.

А Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Б За все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку.

В Лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.і

Г Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумленому мареві

А Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Б Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

В Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Г Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу

А Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Б Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався,

В Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Г Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

А Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас, було.

Б Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

В Настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!

Г Та не злічить віків, що встигли вже пройти.

А Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Б Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

В Я обов’язково зателефоную, коли повернеться тато.

Г Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні

А Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Б Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

В І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Г Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати

А Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

Б І вже чув композитор, як народжується пісня.

В Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Г Вода стояла на луках, скільки бачило око.