Конструктор тестів
Уважно прочитайте уривок з роману і дайте відповіді на запитання.
Увійшовши, вони побачили Доріана Ґрея. Він сидів за роялем, спиною до них, і гортав сторінки "Лісових сцен" Шумана.
— Та це ж чудові речі, Безіле! — вигукнув Доріан. — Ви повинні позичити мені ці ноти, я хочу їх вивчити!
— Це цілком залежить від того, як ви сьогодні позуватимете, Доріане.
— Ой, як мені воно набридло! Я вже й портретові своєму не радий, — з вередливою міною відповів юнак, повертаючись на дзиґлику. Завваживши незнайомого, він ледь почервонів і схопився на ноги. — Перепрошую, Безіле, я не знав, що ви не самі.
— Знайомтесь, Доріане, — це мій давній друг, ще з Оксфорда. Я тільки-но говорив йому, як добре ви позуєте, а ви взяли та й зіпсували все.
— Але ви не зіпсували мого задоволення від зустрічі з вами, містере Ґрей, — сказав лорд Генрі, виступивши наперед і простягаючи Доріанові руку. — Моя тітонька часто згадує про вас. Ви один з її улюбленців і, боюся, також одна з її жертв.
— Я тепер у чорному списку леді Аґати, — промовив Доріан з виглядом жартівливої покути. — Я обіцяв поїхати з нею минулого вівторка до клубу у Вайтчепелі і, далебі, забув про це. Ми збиралися там грати в чотири руки, — здається, аж цілих три дуети... Тепер не знаю, що вона й скаже мені. Я вже й заходити до неї побоююсь.
— О, я вас помирю з моєю тітонькою. Вона вельми прихильна до вас. А ваша відсутність на концерті — то я не думаю, щоб мала яке значення. Публіка, певно, вважала, що грало двоє. Коли тітонька Аґата сідає за рояль, вона зчиняє гамір на рівні двох душ.
— Їй було б дуже прикро почути таку думку про себе, та й мені не дуже приємно, — засміявся Доріан.
Лорд Генрі подивився на нього. Так, безперечно, цей юнак — з ніжними обрисами ясно-червоних уст, чистими блакитними очима, злотистими кучерями — був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось таким одразу викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось — життєвий бруд ще не позначuв його своїм тавром. Чи ж дивина, що Безіл обожнював Доріана!
— Ви занадто чарівні, щоб віддаватися філантропії, містере Ґрей, занадто чарівні.
Лорд Генрі вмостився на дивані й розкрив портсигар.
Художник тим часом заклопотано змішував фарби і готував пензлі. Почувши останнє зауваження лорда Генрі, він глянув на нього, хвильку повагався, а тоді сказав:
— Гаррі, я хотів би сьогодні закінчити портрет... Ти не образишся, коли я попрошу тебе піти?
Лорд Генрі усміхнено подивився на Доріана Ґрея.
— Піти мені, містере Ґрей?
— О ні, будь ласка, залишіться, лорде Генрі. Я бачу, Безіл сьогодні знов насумрений, а я не можу терпіти, коли він такий. Крім того, мені б хотілося, щоб ви пояснили, чому я не повинен віддаватися філантропії.
— Не знаю, чи варто це пояснювати, містере Ґрей. Це така нудотна матерія, що про неї треба було б говорити серйозно... Але я певно вже не піду, як ви просите. Ти ж не заперечуватимеш, Безіле? Адже ти сам казав мені, що тобі подобається, коли твій позувач має з ким погомоніти на сеансі.
Голворд закусив губу.
— Якщо Доріан бажає, ти, звичайно, повинен залишитись.
1
Де сидів Доріан Грей, коли увійшли Безіл та лорд Генрі?
2
Ноти якого композитора гортав Доріан Грей?
3
Як довго знайомі Безіл з лордом Генрі?
4
Хто часто згадує Доріана Грея?
5
Які вуста були у Доріана Грея?
6
Якого кольору очі у Доріана Грея?
7
Яке волосся у Доріана Грея?
8
Продовжіть речення "Його обличчя чимось таким одразу викликало ..."
9
Як ставився Безіл до Доріана?
10
Що просив пояснити Доріан у лорда Генрі?
Рефлексія від 12 учнів
Сподобався:
Так: 12
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 12
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 12
Так: 0