ОРФОГРАФІЧНА ПОМИЛКА

А Малинові кущі виставляли довгі світлі лози, увіньчані самотніми три гранними литками.

Б Я засипав його питаннями, та він похилив голову і якось с підлоба дивився на мене, немов би не вірив у щирість мого зацікавлення.

В Жінки замислелися: на хвастливу річ Одаркину вони не знали, що відповідати.

Г Пишно вдягнений, у великому княжому уборі, але похмурий, сидить Ярослав на престолі.

А Війнуло тишою, земля пухко лежала, прекрита сумнуватим, але по-справжньому прекрасним покривалом.

Б Дані археологічних розкопок та світчення мандрівників і літописців доводять, що вишивка як вид мистества в Україні існує з незапам’ятних часів.

В Важливі події, народні свята й обряди немислимі без вишитих рушників, які, крім декоративного, мали образно-символічне значення.

Г Тихо було в стайні, тільки тонко й радістно заіржала молода, ще не об’їджена лошиця

А По обидва береги Роставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та ливади, не одгороджені тинами.

Б Затримтіли роси перші, чують – ранок медв’яний.

В Недалечко лижала торбинка з харчами й сучкуватий грушовий ціпок.

Г Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою.

А Поїздка на південь, морські ванни та лиманові грязі, хоч і поправили трохи здоров’я, проте повністю на ноги Лесю Українку не поставили.

Б Тільки високі будяки та присадкуватий полин ще росли й шуміли під вітром на жовто-гарячій пістній землі.

В Вище грядок роскидався квітник, повний яскравих квітів, а на самій середині росли чотири акації, що майже ловилися гіллям і творили великий природній холодник.

Г З піраміди апельсинів, шоколадних виробів, печева, винограду виділялись стрільчасті пляшки в золотих ковпачках

А У вікнах сеніло весняне море, квітнув мигдаль, пахли лавр, кіпарис, нагріта кримська земля.

Б Кругом простелається така безмежна синя широчінь, що й оком не згляниш.

В Кухарь зробив із юшки густий розсіл, облив ним рибу й сцідив його через видовбане держално.

Г Ти [мати] ідеш, пренепорочна, тінь Шевченкова з тобою світить путь у бездоріжжі, одволожує вуста

А Довго стояв на порозі, як найбезталанніша людина, що ледве дух перевела, як віч-на-віч зустрінулася із знайомим горем та небезпекою.

Б На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті перстні з дорогими блискучими каміньцями.

В Розіслалися лани широкими килимами, ховаючи свої краї аж там, де блакитний край неба зливаєтся з темно-зеленою далеченою.

Г Лапаті сонячники, обважнілі від насіння, зхилялися до землі.

А З-під ссунутої хустки вибилися ляні пасма кіс.

Б Зовсім нема чого ставити питання про перимогу того чи іншого діалекту, атже літературна мова мусить витворитись із усіх діалектів.

В Німіють жалі, зашерхає думка, і бентежну душу, мов пестливу непокірну дитину, чиясь владна й лагідна рука тихо огортає, як пелюшками.

Г Набравши в льоху решето яблук та слив, швець без пригод вибрався по ковзьких східцях на гору.

А Тяжке сиріцтво з самого малку, гірка неволя в чужій роботі преборкали її шибку думку.

Б Добрий смак можна розвинути і виховати на високих зразках прекрасного, поганий – виправити уважним вивченням творів справжнього мистецтва.

В Там є чудова, тиха затока з химерним плетевом куширу, із заростями лататя.

Г Біля брами по осінньому шарудить листям якесь дерево, навіває болістні думки.

А Червоно боким яблуком округлим зкотився день, доспілий і тяжкий.

Б І над лукою високо високо в небі висіла не то закруглина стеля, не то склепіння, оббите чорним оксамитом.

В Звертаючись до образу Лесі Українки, можимо бачити, якою силою постає в людині високість її помислів, значемість життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу.

Г Ліс, остаточно струснувши з себе рештки нічної пітьми, прокидався у всій своїй зеленій величі.

А Ні небо, ні земля ні коли, навідь у снах, не покидають людини.

Б Пісенність Шевченкової лірики настільки приваблива та природна, що багато його поезій стали народними піснями.

В Край неба на сході помітно блідне, так що в нього вже можна роспізнати сіру пелину розірваних вітром хмар.

Г Скрізь обїзди, усе перикопане, зрите, наче тут недавно йшла війна.

А Лише де не де спалахували й мерехтливо меготіли сліпенькі вогники.

Б З великої кузьні було чути сопіння ковалського міха та стук коваля.

Г Усе село було залите абрикосовими та черешневими садками й зеленіло, як гай.

А Земля прислухається до предорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем, і втомленим житом, що ніяк не може нагодувати рід людьський.

Б Між осокою в’ється невиличка річечка, береги якої роспливаються в болотах та в мочарах між очеретом.

В На Вишенці встановили гіганські кульбаби, які світяться вночі.

Г Стежечка вередливо в’ється по крутому боці Голиці через ялиновий та буковий ліс.