Олександр Зима "Про сірого ворона та чарівні окуляри"

вірш

казка

легенда

оповідання

Андрій

Сергій

Олексій

Матвій

сливу

вишню

грушу

яблуню

Сірий Ворон

Чорний Ворон

Мудрий Ворон

Мудра Сова

золота монетка

обгортка від шоколаду

осколок дзеркальця

шматок пирога

цукерочка

срібний ґудзик

він збирав гілки

він несе у гніздо все,що блищить на сонці,бо думав,що то блищать скалочки чарівних окулярів

просто збирає все,що йому подобається

дзеркальце

чарівні окуляри

горішки

він думав,що вони гарячі, і від них завжди можна погрітися у гнізді

бо погано бачив

хотів викинути їх із гнізда

коли Сірий Ворон полетів, від змахів його крил чарівні окуляри ще дужче розгорілися і засяяли, неначе метеорит у небі

коли наполохалися пташки у лісі

коли вона повернулася до дупла

Засміявся, випустив окуляри і вони розлетілися маленькими блискітками.

Каркнув, випустив окуляри і вони розлетілися маленькими блискітками.

Позіхнув, випустив окуляри і вони розлетілися маленькими блискітками.

вигнала із лісу

прокляла Сірого Ворона та його дітей

скинула його гніздо

Доки не згадають своєї мови.

Доки не знайдуть усіх скалок і не складуть з них чарівних окулярів та не повернуть їх Сові.

Доки не принесуть усе блискуче у своє гніздо.

Робитиме тільки добро. І для звірів, і для птахів, і для людей.

Ніколи не гратиметься з пташками.

Буде чемним до батьків.

Зробив діло – гуляй сміливо.

Не кажи: «Не вмію», а кажи: «Навчусь».

На чужому горі щастя не збудуєш.

Без труда нема плода.