Односкладні речення. Неповні речення. Варіант 2

узагальнено-особове

неозначено-особове

означено-особове

безособове

Вхід до землянки зробили під великим горіховим кущем.

Людей слухай, а свій розум май.

Тут же, біля лікарні, розкладають вогнища, варять картоплю.

Учора ділянку зорали, засіяли добірним зерном.

Вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах.

Люблю пісні мойого краю.

Легко й глибоко дихаємо в сухому сосновому бору.

Боїшся вовка – не йди до лісу.

Я з Яковом прямували на північ, а наші друзі – на схід.

Хочу слухать забуті пісні, хочу бачити місячні плями.

Добре роби скільки можеш, від того ніколи не занеможеш.

Одного разу почулося Олені серед ночі, ніби сюрчав польовий коник.

Затінок. Сутінок день золотий.

У чужому домі не порядкуй.

Вгорі ліси сріблясто-сині, внизу розлив молочних нив.

І дощ і сніг і віхола і вітер.

Соломії сьогодні пощастило.

Андрій додому поспіша, а сонце у зеніт.

Не місце красить людину, а людина – місце.

Половина саду цвіте, половина - в'яне.

Пташка красна своїм пір’ям, а людина – своїми знаннями.

Прийде час – всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий.

Порожня бочка гучить, а повна – мовчить.

Ніч – мов криця без дна.

Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби.

Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.

Відчуваєш себе щасливою, і хочеться обійняти весь світ.

Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях.

Надворі мрячить, з яру тягне прохолода.

Хай слово мовлено інакше – та суть в нім наша зостається.