Односкладні речення. Неповні речення

Ідемо на море ми з товаришем.

Прикрашання кімнати захоплювало Соню ще з дитинства.

Уночі морозило, скрипіло під ногами.

Не плач, не журися, молодий козаче!

Іду в простори, чулий і тривожний.

Згаяного часу і конем не наздоженеш.

І вільно дихається, і легко дихається.

Любіть і боріться за щастя безкрає.

Зелену красуню ялинку прикрашено.

Ніч у степу.

Усмішкою серця не обдкриш.

Подали команду вирушати

Хурделиця.

Була Маруся наче лісова царівна.

Була вже весна.

Брязнуло, гримнуло з неба.

У вовчому лігві панує овечий дух.

Рання весна.

У поганого господаря і воза вкрадуть.

У полі хуртовина.

Зоряна ніч у степу.

Іду по осінньому лугу, збиваю росу молоду із трави.

Приємно і спокійно на душі.

У поганого господаря й колесо з воза вкрадуть.

Церкву збудували у минулому столітті.

Кошовий вирішив повернутися на Січ.

Щастя без розуму - торбина дірява.

Затоку обступили вогні кораблів.

Купиш собі за ці гроші гарні воли.

Тепер мені не жаль ні мук, ні крові.

Пройдено багато доріг, сіл, містечок.

Новорічну ялинку прикрашають в актовій залі.

Чернівці - моє рідне місто.

Моє місто починає засинати.

Темніє. Вечоріє.

У чужому домі не порядкуй.

Побачення неможливо уявити без квітів.

Яблуневий сад.

Вишневий цвіт має духмяний аромат.

Хмара озвалася громом гучним.

Черешня - бабусине дерево.

А навкруги - сніги й сніги.

У Чернівцях зима.

За вікном гуляє хуртовина.

"Кобзар" - улюблена книга українців.

А довкола - поля і степи.

У Вінниці літечко.

За селом співали дівчата.