Односкладне речення (ЗНО)

На другий день тільки про повінь і говорили.

У лузі пахне вогкою травою.

Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру.

На серці у Насті було тихо, затишно.

Світає, край неба палає.

І ось нарешті мою книгу добре оформлено й відредаговано.

Здоровенькі будьмо та себе не гудьмо!

Пахне сосною, пахне м'ятою, житнім хлібом і бджолами.

Що ж тепер мені сказати?

Гарно тут, безтривожно.

Страждаю, мучусь, і живу, і гину, благословляю біль твоїх тенет.

Чи хоч пучечок тої калини мені на груди покладуть.

Мело, крутило, скаженіло, огортаючи присмерками увесь край.

Шануйте здобуте трудом поколінь, помножте його у пошані.

Один із останніх його рейсів був винятковим.

Хліб-сіль їж, а правду ріж (нар. творчість).

Холодом з долини тягне вітровій.

Сіро і сумно ставало на заході сонця.

Йому скрутили руки і здали.

Не сумуй одна, не журись одна.

Повантажили нас в ешелон - повезли на південь.

Кілька днів підряд мело дрібненьким колючим сніжком.

Відмикаю світанок скрипічним ключем.

А біля школи тим часом ще танці.

Високі скирти. Серпень. Спека.

Багато слів страшних тут наговорено.

Покромсали життя моє на частки, на тьмяну січку слів і суєти.

Сади свій сад. Плекай свої надії.

Козацька школа, крита очеретом, благенькі стіни, плетені з лози... три лави, стіл, Псалтир і образи.

Мерщій за міст, а ми з Савкою додому!

В обіймах ніжності душа моя.

Сідай. Спочинь з дороги, брате.

Що маємо - не дбаємо, а втративши - плачем.

Надворі вже зовсім потемніло.

Окоп. Залізниця. Гармата. Дуби, посивілі від пилу.

Для добрих друзів відчиняю дім і маю серця щиру насолоду.

Війна. Фронти. Вогню й металу шквал.

Люблю я ключі журавлині, копитами вибитий шлях, сади на моїй україні і зорі в її небесах.

Удосвіта встанеш - більше діла зробиш.

В повітрі стало тепліше.

Командира батальйону було викликано за допомогою рації.

Сім раз відмір - один раз відріж.

Ночі солов'їні, і заводу дим, і зірниці сині, сповнені чужим.

Либонь, і правду кажуть про гуцула.

В моїм серці і бурі, і грози, й рокотання-ридання бандур.

Згаяного часу і конем не доженеш.

Варшава. Театр. Акорди пісенні. Вітальні промови. Овацій грім.

В твоїх очах блакитна сутінь.

Лукії чогось не співається.

Весною в селі встають рано.

Людей підняли по тривозі за кілька хвилин і вишикували вздовж огорожі.

Не женися на багатій, бо вижене з хати.

Тут, на дні міжгір'я, ніч ще.

Ніч, накрита туманом. Безсилі метелики. Лампа і сніжний папір.

Разом ходімо в майбутнє.

На самій вершині - цегляна башта на десять тисяч відер води, а нижче - розлогі дуби, ясени, буки...

Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять картоплю.

Налитий зеленню життя лісок.

Отак пройду крізь твій великий подив, не зачеплюсь об лагідні слова.

За правду, браття, єднаймось щиро.