Односкладне речення. Просте ускладнене. Складне речення. Складносурядне та складнопідрядне. Тест

Люби своє життя.

Більше роби та менше говори.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Ночвами моря не перепливеш.

Люби своє життя.

І щастя, і долю.

Співали від душі.

Осінь. Пожовкле листя.

Важка праця й очікуваний результат.

Волошки серед стиглих колосків.

Усміхайся людям.

Тиха вода греблю рве.

Коза на базар не хотіла йти, та її повели.

Коли б кізка не скакала, то і ніжки не зламала б.

Написаного сокирою не вирубаєш.

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Рідна мати моя ти ночей не доспала.

Кохайтеся чорнобриві та не з москалями.

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє.

Цьогоріч рясно вродили черешні і вишні.

Улітку і восени працюється по-різному.

Земля батьків і дідів - наше найбільше багатство.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Співають ідучи дівчата.

Збираючись у школу не забудьте поснідати.

Землю убрану весною вранці зустрічає.

Люблю ромашки польові квітки.

На думку психологів, самостійність - уміння людини брати на себе відповідальність.

А хіба самостійність не приходить до людини, як кажуть, сама собою в процесі дорослішання?

На жаль, так думають багато батьків і помиляються.

У результаті до підліткового віку дитина або виявляється безпорадною, або починає активно стверджувати свою волю.

Хвались собою, а не батьком.

Троянці, в човни посідавши і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно попливли.

Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба.

Люблю я осінні квіти, прощальну красу вечорів, і сині оголені віти, і вітру холодного спів.

коли ми повернулися з екскурсії.

і корабель підійшов ближче до скель.

й до кінця літа більше не здіймалася.

штиль радував матерів із дітьми.

Сад цвіте і кожна пелюстинка маму уподібнює на мить.

Аж ось нарешті обізвалася кобза і заспівала скрипка.

Перед наметом догоряла ватра і козаки сиділи на землі.

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець.

Темніли стрілки щавлю та смачно вабила конюшина.

Земля ще спить і сниться їй весна, така квітуча, сонячна, рожева.

Проспівали на кутку півні й озвалося з лісу відлуння.

Дощ на світанку стих але за мить він перейшов у вариво огненне.

І вже тиха-тиха пісня спускається з висоти, де обнялися голубе небо й зелені голови співучих осокорів.

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі.

Повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом...

Приїжджайте частіше додому, щоб не мучила совість потому.

Люди перестають мислити тоді, коли перестають читати.

Спасибі, нене, що ти навчила дзвінкої мови з дитинних літ.

Молодієш, Києве, хоч старий літами, і гордишся знову ти парками й садами.

Докласти треба руки мозолясті, щоб красувався вбогий переліг, нечувано багатим урожаєм.

Коли до річки Орелі ще траплялися де-не-де села, то за річкою вже був голий степ.

Я воскрес щоб із вами жити під шаленством весняних злив.

Данило постукав у віконце щоб мати одчинила йому двері, прислухався до її ходи.

І всю силу, що мав я і маю, на роботу невпинную клав.

Я вірю в те, що вернеться тепло.

І кождий з нас те знав, що слави нам не буде.

Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.