Односкладне речення. Повні й неповні речення.

Над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

В травні стихло навкруги.

Дорога. Ранок. Тиша.

За бортом стиха дунайська хвиля.

Мені довго згадували цей вчинок.

Ніколи не забуду своєї першої дитячої драми.

Я ридаю, як згадаю діла незабутні дідів наших.

Надгірна ніч. Холодні роси.

Поговоримо думами тихо.

Об цій порі знайшли їх трьох в оцій долині.

Усміхається сонце очима легенд.

Наперед не треба ворожити.

А гей там, виходьте!

Гарно у таку пору в хаті.

Сійте вчасно - матимете рясно.

В тропіках темніє одразу.

Взимку та повесні Курінь відчинено з ранку до вечора і цілу ніч.

Яшкові не спалося.

Між будинком та брукованою вулицею розбито мальовничий палісадник.

Відпочити б з дороги.

Ще осені такої не було.

Багато написано про красу буковинську.

На тисячах полотен відбито цей чарівний світ.

Мені страшно.

На вулицях, нагрітих за день, було не холодно.

І справді було гарно на полі.

В листі до мене дуже хвалено і той ліс, і лісникову сім'ю, сім'ю співаків і музик.

На душі сиро, самотньо.

Щастя - то квітка незнаного краю.

Зелений луг.

Немає на світі ні грому, ні вітру.

Світ - не тільки ти.

Дивна тривога.

Літо пізнє.

Вітер весняний.

У небі блискавка.

Тисну вашу руку.

Ясний та погожий ранок.

Пшениці густі й вусаті.

В моїм серці і бурі і грози.

односкладне означено-особове

односкладне неозначено-особове

двоскладне неповне із пропущеним підметом

двоскладне неповне із пропущеним присудком

Над зеленим узгір'ям ранкове сонце.

Іржа їсть залізо, а печаль серце.

В небі печаль журавлина.

Димить по городах, за ворітьми, на вулиці