Односкладне речення

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно.

Хай сумується серцю прекрасно серед свята обсипаних віт.

Озвався співом день грядущий.

Безхмарними очима немовляти зорить у душу сорок перший рік.

Поховайте та вставайте, кайдани порвіте.

Сіро і сумно стало на заході сонця.

Нас зустрічають хлібом сіллю.

Синє море піді мною, наді мною сонце красне.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Посадили над козаком явір та калину.

Мені невесело було й на нашій славній Україні.

Голова - як казан, а розуму - ні ложки.

Ні з ким сісти потужити в полі на могилі, ні з ким піснею збудити літа молодії.

Сади запряжем у зелену зброю, отак собі, без овації.

Учора ділянку зорали, засіяли добрим зерном.

Надворі починало вечоріти.

Видно неба синє дно.

Не вистою, видно, вже не вистою.

Довкола гуло, шаліло і пінилось джерело.

Зорями лікуй мене і морем, допотопним зойком журавля.

Хочеться зливи, хочеться грому.

Небо на сході стало світліти.

Керувати - це передбачати.

У сні угледіти б свій край і голос матері почути.

Заквітчано, замаєно, заклечано, заставлено.

Важко дерево з коренем вирвати, друга давнього з серця вигнати.

Раптом вибухом труснуло, димом небо спалахнуло...

В добу вечірню тепло в пітьмі гаю.

Осіння золота пора.

Душа - як пісня солов'їна.

Затінок, сутінь, день золотий.

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер. Високовольтна лінія Голгоф.