Однорідні члени речення, звертання, вставні слова (словосполучення, речення)

Заспівали, защебетали пташки. (Марко Вовчок)

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, віти кучеряві, гори голубі. (В.Сосюра)

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, в завтрашнє, в безкрає. (Л.Дмитерко)

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю. (Т.Шевченко)

Однорідні члени речення можуть бути поширені й непоширені.

Однорідними можуть бути тільки другорядні члени речення.

Однорідні члени речення відповідають на одне й те ж саме питання, відносяться до одного й того ж слова в реченні.

Однорідні члени речення виконують однакову синтаксичну функцію.

Явором, чебрецем, м`ятою, любистком запахло літо. (К.Гордієнко)

Тетяна хату вибілила, піч вицяцькувала, долівку вигладила, рудою глиною підвела. (К.Гордієнко)

Орина настилала середину, Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги. (К.Гордієнко)

Дівчата, рясні, врочисті, без гомону, гаму вишивали на полотні. (К.Гордієнко)

Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з`являється з-за берези і схиляється над Лукашем. (Леся Українка)

Пишно квітнуть, милують око наприкінці травня розкішні півонії. (С.Приходько)

Тихі, ніжні зорі спадали з неба. (Леся Українка)

Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра. (О.Довженко)

А маки процвітають і білим і сивим і червоним квітом. (Марко Вовчок)

І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом. (М.Рильський)

І так повзла зима заметільна сніжна морозна. (М.Рильський)

Я на гору круту кам`яную буду камінь важкий підіймать. (Леся Українка)

Сором досада злість усе разом прийшло в його голову. (Панас Мирний)

І море і вчитель вони обоє як діти. (Ю.Мушкетик)

Національний одяг мова віра звичай все це надійний захист від національного занепаду. (О.Воропай)

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину. (М.Стельмах)

джерело повідомлення;

ввічливість;

послідовність викладу думок та їхній зв`язок;

припущення, невпевненість.

Зоре моя вечірняя зійди над горою (Т. Шевченко)

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії. (В.Симоненко)

Рідна мати моя ти ночей не доспала (А. Малишко).

Рідна мати моя доглядаючи мене не досипала ночей.

Учітеся, брати мої, думайте, читайте (Т. Шевченко)

Ти звідки, пісенько весела, до мене пташкою прийшла? (Д. Загул)

Пробудіться, орли сизі, славні козаченьки, заверніть колишню славу України-неньки (В. Чумак)

Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (В. Сосюра)

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський)

Ти знов прийшла, моя печальна музо (Л. Костенко)

Світе вольний несповитий, за що ж тебе, світе-брате, в своїй добрій теплій хаті оковано, омурано.

Чи знаєш, ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

(Б. Олійник)

Звертання виражається іменником у формі кличного відмінка

Звертання може бути поширене й непоширене.

Звертання виступає будь-яким членом речення

Роль звертання можуть відігравати різні самостійні частини мови, вжиті в значенні іменника

Вставні слова (словосполучення та речення) виступають членами речення

В усному мовленні вставні конструкції виділяємо паузами, а на письмі відокремлюємо комами.

Вставні слова, словосполучення та речення виражають особисте ставлення мовця до сказаного

Слова, що ніколи не бувають вставними: адже, навіть, принаймні, усе-таки, неначебто, нібито