Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова (контрольна робота)

Не мав за своє життя бідолаха ні подяки ні доброго слова.

Тоді він запустив блискавкою руки в воду піймав рибу коло голови і заклав пальці в її зябра.

То золоте дитинство дзвонить дзвіночками в гаях синіми волошками зоріє в полях бризкає водою на Ворсклі...

Кость радо слухатиме її простеньке і невибагливе оповідання...

У темряві, густій, тяжкій і рівній, прокинувсь я.

Настали довгі нудні холодні дні.

Над долинами стоїть сизий легкий туман.

Острів схожий на гігантський старезний вітрильник.

Ввечері граки посідають біля своїх гнізд і сплять до ранку.

І вдень, і вночі до мого дому, саду, джерела буде відчинено хвіртку для сусідів, для їхніх дітей і всіх добрих людей.

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви!

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

На Колимі запахло чебрецем і рутою-м'ятою і кропивою.

На ходу Соломія висмикнула стебло або корінь водорості.

Все спить ще і небо і зорі безсилі.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усі квіти маки волошки ромашки тягнуться до сонця.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Дивись же на мене, сонце і засмали мою душу.

А я, щасливий, що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюча терня?

Розкажи ж тепер, друже, Степане, про свою недолю.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій.

Лунайте ж, оркестри, грими, барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

Ой, не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом у тузі.

Ой, не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом у тузі.

... весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

Наш тренер ... виконати всі нормативи.

Вона ... здатися не дуже товариською.

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені.

Можливо блискавиць крило ті горді коси заплело?

У житті не варто покладатись тільки на щастя.

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.

Як на зло, історія не зберегла імені далекого майстра.

Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п'єси.

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив .

Без сумніву, і ми не в тім'я биті.

Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду - і, може, більше не прийду.

Гей, ви, зорі ясні! Тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

Як мати любила робити, і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішалася зробленим.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

На диво, уже кілька ранків безвітря, море спокійне й лагідне.

Усе село зійшлося подивитися на диво.