Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

То соловейко у садочку тьохка, то горобці щебечуть

Ховає час печать і сум за грати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні — любов та благання.

І сну нема, і спокою немає.

Сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м’ясо.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

І так і сяк намагався їм допомогти а не виходить.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі й гущину.

Як мати любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішалася зробленим.

І коли доля раптом так жартує, що світло заступає чорна хмара, лише надія крила нам дарує і до життя у віру повертає.

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

Без сумніву і ми не в тім’я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Мати вишивала рушник на щастя на долю

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Наш Андрій… Дніпро перепливти.

Степан … проспав урок?

… орел здійнятись вище хмар?

Україна … знову перемогти.

Розповіді й новелетки із книги «Вечірні розмови» як на мою думку мають подвійну цінність.

Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той
скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Ти в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Ти звідки пісенько весела до мене пташкою прийшла?

Так друже мій ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені світе упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но серденько моє ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні світе милий вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Ти в мені запалила … кохання.

Здалеку виднілися привокзальні … .

… зігрійте мою душу охололу.

… не виходять мені з голови.

Ігоре ходімо зі мною

Насте ти вивчила правило

Андріє підійди до першої каси

Олена ти поїдеш до Польщі