Однорідні члени речення, звертання, вставні слова

А) Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий от смутку, тихий од думок, близький до сліз.

Б) Острів схожий на гігантський старезний вітрильник.

 В) Падав тихий лапатий сніг.

Г) Його роги нагадували осінній низькорослий кущ.

     А) Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом.

  Б) Ластівочко звідкіля ти прилетіла? 

В) О слово рідне орле скутий.

Г) Мамо зваріть супу!

А) Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти     ворожнечу.

Б) Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули.

В) Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви! 

Г) Колонний безсонний смерековий зал.

А) Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, їхні чайки миттю шикувалися у формі півмісяця

Б) Кажуть сніг на полі – хліб у коморі.

В) Даруйте на слові мені важко вас зрозуміти.

  Г) Вирішили ми з паном, або вирніше пан зі мною, впіймала того клятого сома! 

     А) Читачі пам’ятають, як юнаки (серед них був і Олесь Гончар) залишали аудиторії та бібліотеки,  шикувалися в студентські батальйони.

Б) Батарея їх стояла десь, певно, зовсім близько.

В) Звісно, важливо порівнювати себе з іншими людьми.

Г)  Звуки, ніби малі, світляні петлі, налітали з усіх сторін, обсідали думки і паралізували кожний її рух. 

А) що піднімалися високо вгору.

Б) оповиті сірим туманом.

В) і безлюдні ліси.

Г) як готичні вежі.

     А) вгору та упали додолу.

Б) вгору і вугіллям та попелом упали додолу.

В) вгору і вугіллям упали додолу.

Г) та упали додолу.

А) Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Б) Пам”ятки української вишивки, на жаль збереглися лише за кілька останніх століть.

В) Газик рвонувся вперед, замолов колесами, пішов, пішов і, нарешті, вибрався на рівне.

Г) Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск.