Однорідні члени речення, вставні слова, звертання

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман

Дід лаявся, бурчав, але йшов далі.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо

Зима це період зимових свят, подарунків та канікул

Дерева кущі птахи все завмерло навколо

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу

Мабуть, весна принесе з собою і радість

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

Ви, звичайно, знаєте мою сестру

Отже, що тут багато говорити й сперечатися

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив