Однорідні члени речення. Узагальнювальне слово

Я разом із вами підвівся і виріс з одної землі.

Шумлять сади вишневі, яблуневі.

За лісом широкі поля поволі й лагідно спускалися вниз.

Високі трави й хліба виблискували на сонці.

Хай звільняється серце від обману, брехні і пут.

Яблуні дихають цвітом росяно, червоно, біло.

Не стільки шкодить видима брехня, як напівправда.

Надворі тихо, тепло, ясно.

Хоч у лісі, хоч у полі я шукатиму своєї долі.

Гаряча кров дзюркотіла по жилах, била у голову, здіймала хмарами думки.

Моя душа настояна на вітрі, на слові, на полині.

Мені наснились ночі солов'їні, дівочі співи, пахощі левад.

Несу в душі цвіт вишні і калини.

Тут усе мені рідне, святе і близьке.

Щиро на рідній землі працюватимем уздовж, і навколо, і вшир.

У хаті пахло чебрецем і свіжою травою.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади і лани золотої пшениці.

А маки процвітають і білим, і сивим, червоним цвітом.

У мені так тонко й тепло грали бджоли відкриття.

Праця, любов і знання - одвіку трійця свята.

Минулі покоління лишили нам не так розв'язання проблем, як самі проблеми.

Не сорок літ - сто літ в пустелях наш люд раба із себе гнав.

І щось ми губимо чи ронимо, шукаємо давнього сліди.

На цій землі родить щедро правда й добро, мудрість і розум, честь і відвага.

Он поламаний кущик бузку виростає і квітне, і ховає сльозу боязку безконеччя блакитне.

Тихій та смирній дівчині йшла на душу пісня чудова.

Холодна осінь погнала на південь журавлів і лебедів.

Біль і смуток, ласка і покора в найсвятішій посмішці твоїй.

Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ - гідність особистості.

Не пів року, а пів віку прожила ти між чужими людьми.

Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.

Розум не хитрий, зате мудрий.

Я вперше побачив і постать Богдана, і древню Софію, і місто в каштанах.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Живи своїм розумом, але звіряйся з чужим.

Ліси, гори, пишні сади - усе було зелене.

Я про все співаю молодо і дзвінко.

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер і хмаринки.

Лякатися треба сірості, а не бурхливої відваги.

Над озером пливла м'яка й тендітна тиша.

У ясних, відстояних криницях ще сузір'я ночі догора.

Господарський хліб не білий, а ситний.

Падають тепло і глухо яблука в нашім саду.

До людей неси і посмішку, і сміх, і розраду, і пораду.

Працею людина сильна й красива.

Голубі, сині, фіолетові й рожеві пасма снувались над горами.

Так фіолетово і синьо при хаті півники цвітуть.

У кожному українському обійсті мають рости ружа, шавлія й любисток.