Однорідні члени речення. Самостійна робота . Варіант 2

І час летить, не стишує галопу.

На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ.

Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.

Любов і літо без тривог.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Кобзар співав в пустелі Косаралу, у казематах батюшки-царя.

Попідростали верби і дівчатка.

Тоді Леськові заломили руки і до дверей із вряду повели.

Темнооким чудесним гостем я чекала тебе з доріг.

Були слова палкими й не сучасними.

Проходять люди гарні і незлі.

Він посидить, трохи відпочине, цей мій дивний, нетутешній гість.

З кленового туманного тунелю виходить Рильський, майже силует.

А для українців найвизначнішим національним символом з-посеред природних об’єктів є ріка Дніпро-Славутич.

Була саме та пора, коли рідкий ранковий туманець раптом почав опрозорюватися.

І земля від того зітхнула, розправилася, ніби жива істота, розтулила міріади смоктливих та спраглих ротиків.

Вправні жіночі руки завершують білити оселі.

На столі темніє пучок свіжих кучерявих польових волошок.

Гірська сувора панорама вража схвильовані серця.

Давно весна усміхнена напнула зелені соковиті струни трав.

Глибоке синє море.

Красивий молодий голос.

Працьовитий співочий народ.

Кудлате біло-кремове суцвіття.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

На збори нашого восьмого класу прийшли вчителі.

Хата швидко сповнилась м’якими вечірніми тінями.

Широкою вкритою туманом долиною верталися додому.

А сьогодні над Харковом зупинилися табуни південних хмар і йде дощ густий запашний і надзвичайно теплий.

Чарівний дивний світ пливе переді мною.

Збирають світлі, золоті меди веселокрилі і прозорі бджоли.

Все частіше то там, то тут чувся веселий сміх.

Ні човна, ні весел, ні співів, тільки сніг і вітер, і весна.

У найскрутніші дні село давало йому притулок, годувало, плекало.

Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий.

Чи сумно вам, чи радісно читать оповідання про велику драму?

То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму.

Зерно і камінь, суша і вода достойні будуть зображені в картині.

Обличчя в жінки було чуже, незнайоме.

Ніжні, тихі зорі спадали на землю.

Мати заклопотана, зажурена, марна.

Сірі води густо спливали з сірого, укритого хмарами неба