Однорідні члени речення, розділові знаки при них

То грім гримить, то блискає яскрава блискавка.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

За горами сонце сходило і розсівалося сіре плетиво хмар.

То загоряються, то погасають сліпучі ракети у нічному небі.

І плин Дніпра, і вітер подніпровський несуть паруси наших кораблів.

Дід любив гарну бесіду і гарне мудре слово.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста.

Правда кривду переборе, і не буде людям горя.

Земля на наших полях родюча, чиста, чорна.

Місто прикрашають фонтани, статуї, пам'ятники.

Знадвору долинув чийсь тихий, проте добре знайомий голос.

Серпнем, духмяним запахом яблук дихнув на нас вітер.

Виднілись і садок, і поле, і лісок.

Люблю твою приємну усмішку і лагідне слово.

Обов'язковість, уважність - риси успішних людей.

Вже дощ і чорнобривці пахнуть вереснем.

Тут росли груші, яблуні, вишні, окрім кленів та беріз.

Надворі всю ніч завивала хуртовина, деренчала у віконному склі.

Червоно, жовто і рожево цвітуть жоржини за вікном.

У нас є сила і правда, слава і земля своя рідна.

Рівна, прозора, проста до геніальності нота з'єднує віки.

Небокрай спалахне від ранкових багряних пожеж.

На вулицях і круг стадіону росли молоді осокори.

Тут були відважні авіатори і танкісти, зв'язківці і артилеристи.

На Колимі запахло чебрецем, і м'ятою, і кропивою.

Є в нас сила і правда, і земля своя рідна свята.

Шумить і шепче, і тривожить осінній дощ із - за кутка.

Мужність і відчайдушність риси відважних людей.

Боєць не сказав прокричав ці слова.

Тече вода в синє море та не витікає.

То не біла хмара пташка хмаркою спустилась.

У осінніх полях і луках вже затих гомін.

1

2

3

4

5

і залишає по собі пустку.

розведене пастухами зранку.

і ховається за гори сонечко.

перетворюючись на попелище.

Особливе, ніжне почуття полонило батьків на випускному вечорі.

Надходила весна, на степи сипала сині, блакитні, зелені стрічки.

Ще тремтіли на гілках одинокі, скручені дудочками листки.

Київські сизі гори стали фіолетові.