Однорідні члени речення. Речення із звертаннями, вставними словами

Будь сівачем, і хай життя твоє насущний хліб, а не кукіль дає.

За мир підносим голос і ростемо, мов колос.

Запалай, мій вогнику крилатий, полумʼям привітним і незлим.

Найкращих, найпестливіших імен їй надали: ластівка, голубка. 

Поете, слухай голоси життя людського, нові ритми уловляй.

О краю мій, тужу я за тобою!

Сонце майже сховалося за хмари.

Справді, сонце встало й оглядало світ палаючим оком.

Ярославно Ігор знову кличе, шле гінця з далекого полка.

Дощику, дощику голубий колосків не оббий зливами-приливами.

Рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору.

Зоре, моя вечірняя, зійди над горою.

Ви звичайно знаєте мою сестру.

Тут же, на Данькове щастя більшість було таких же босих, як і він сам.

Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, нема підстав.

Отже, що тут багато говорити і сперечатися.

І сонце світить, і сніг куриться.

Призахідне сонце кривавило червоним промінням мокрі блискучі стовбури.

Прилітають до нашого поля із далеких країв журавлі.

І квіткою, й калиною цвісти над ним буду.

І зелений гай, І Лаврін, і його очі: все разом щезло.

Крикнула Мотря на порозі так, що двері з обох хат разом одчинились і з дверей повискакували всі – і Карпо, й Лаврін, і Кайдашиха, й Мелашка.

На річці, в лісі, на полі – усюди німо, тихо.

На ослонах, на столі та на припічку: усюди понаставлено немитого начиння: горщиків, мисок, ложок.