Однорідні члени речення

Оця реальна мить вже завтра буде спомином (Л. Костенко).

У холоднім надвечір’ї тремтіло наїжачене сонце (М. Стельмах).

Суха, порепана дорога повзе, як спраглий крокодил (Л. Костенко).

Шалені мрії мої летять за обрій Землі (С. Фоменко).

Не забудьте з друзями розмови, і весни, і юності ходи (О. Ющенко).

Ні світ, ні зоря я прибігла на автобусну зупинку (О. Слоньовська).

Чогось хочеться гарного у світі і для себе, і для людей (В. Стельмах).

І я іду, і падаю, і знов спішу вперед або плетусь назад (В. Симоненко).

І дерева, і кущі, і городину вирощують на дачній ділянці.

Навесні обкопують садові дерева яблуню, грушу, вишню, сливу.

Кожен кущик, кожна стеблинка усе потребує бережливого став­­лення.

Усюди стояли горщики з квітами на столі, на підвіконні, на підлозі.

Сире неочищене насіння гарбуза зберігають у прохолоді.

Деякі рослини не люблять прямих сонячних променів.

Одяг оздобили яскравими декоративними елементами.

Веселі невгамовні зірки щоночі ваблять нас таємницями.

Діти купили посипане цукровою пудрою, хрумке печиво.

Витоптана грибниками, вузька стежка вела до озера.

Виблискує на сонці старенький, критий залізом дах.

Майоріла на обрії вкрита білим цвітом, самотня абрикоса.

На фестивалі були відомі поети та письменники.

Міський транспорт перевозить пасажирів і школярів.

Нагородили юристів, учителів, економістів, лікарів.

Купили канцелярські товари: ручки, ножиці, лампи

Оглянувши Данилка, прослухавши серце та животика прощупавши, лікар узявся рвучко писати.

Усе змішалося в одну мить і злилося докупи: і земля, й море.

Досі кожному сниться домівка колишня і лелече гніздо на дуплистій вербі.

Надворі повсюди лежала роса: на пожовклій траві осінній, на круглій павутині, на капустах у городі.

А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець.

Ні твоїх снів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю.

Укрившись тьмою, тротуари і асфальти сплять.

усіх цифр

лише цифр 2 і 3

лише цифр 3 і 4

лише цифри 4

Козаки не тільки були озброєні шаблями, а й пістолями.

Денис нашкодив не тільки собі, а й усьому колективу.

Співаючи веснянки, дівчата беруться за руки й утворюють коло.

Оксана підготувала доповідь, скориставшись допомогою бібліотекарки.

.... радо стрічають птахів навесні.

..... це теж моя вітчизна, рідна сторона.

.... високі тополі й тихе село стрічають мене.

... золотий щоразу вражають своєю красою.

Лози насип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

Київські сизі гори стали фіолетові.

Холодний різкий вітер немилосердно бив в обличчя.

Обов'язок, уважність - риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за грати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

І сну нема, і спокою нема.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Тужлива пісня зринає із сопілки та не розважає сумного серця.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

На Колимі запахло чебрецем, і руто- м'ятою, і кропивою.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї милої.

і залишає по собі пустку.

розведене пастухами ще зранку.

і ховається за ліс сонце.

перетворюючись на чорне попелище.

І квіт зорі і спалахи півонії, космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній звучить урочимладом як орган.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Наближення зими у всьому чує і в шелесті листів і у вітрі і в стежках.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Мала голка, та майстровита.

Світить місяць, та не гріє.

А доня все шиє, та вишиває.

Заєць спить, та очей не жмурить.

Зі зрадниками та перекинчмками не укладають ні миру ні перемир'я.

У лісі в полі в городі розчиняюсь я в природі.

Сміються знову трави квіти а сльози ще тремтять на них.

Не для слави для вас мої браття я свій скарб найдорожчий ховав.