Однорідні члени речення

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

У холодному небі зими виблискували зорі.

Узимку калина вабить нас червоними гронами.

Срібно-білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку.

Кущі глоду на галявині й у лузі вкрилися пухнастим снігом.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо, мовчки.

Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Зашепотіли збуджені листочки, заметушилася у траві комашня.

Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і немов порина весь у море лісових звуків.

Вже листопад піднявся з-за дубів, і гай знімає золоту перуку.

Дали в дорогу різних почастунків, лящів, тарані і місцевих трунків.

До них належить Київ, столиця України, древній стольний град Київської Русі, одне з найчарівніших міст світу.

Сплять озера і гаї.

Закони вод вітрів і хмар і світла відкрились нам у ті далекі дні.

Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі.

Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди і творимо життя незборне молоде.

Люблю я тебе вдень і вночі вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові

І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить.

Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння.

Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени.

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

Тугі м‘ячі ударів або злітали вгору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз.

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

Риба з моря – не тільки користь, улюблена їжа, а й утіха для ока.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

присудки й додатки

підмети й присудки

присудки й означення

додатки й обставини