Однорідні члени речення

відповідають на одне запитання

залежать від одного слова

можуть утворювати словосполучення

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

У холодному небі зими виблискували зорі.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Настало душне і гаряче літо.

додатки

підмети

присудки

Мене весь час то палило, то морозило.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози…

Зазеленів молодим зелом на лугах юний квітень, розсипав навколо райдужні різнобарвні квіти.

Коло хат зеленіють густі старі садки.

Поміж жовтими торішніми стеблинами пробиваються густими кущами молоді шпильки трави.

з безсполучниковим зв’язком

з сполучниковим зв’язком

зі змішаним зв’язком

У хаті в Меланки було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

зі щебетанням птахів у нашому саду.

напоєні пахощами яблуневого цвіту.

але недолюблюю холодні листопадові.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.