Однорідні члени речення. 5 клас

члени речення, що становлять його граматичну основу;

усі члени речення, крім головних;

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення;

слова, що називають того, до кого звертаються.

Стали білі всі доріжки вулиці дахи сади.

Вітер з моря розносив прохолоду.

У чужому домі не порядкуй!

Ночвами моря не перепливеш

Стерня не завжди золота, але колюча для всіх і завжди

Маки там не цвітуть, а горять

Свіжа зелень розгойдалась, розгойдалась, поплила

Не тіло, а душа є людиною

День був сонячний і теплий.

З добра й любові приходить щастя

Дощ січе воду камінь.

Насунули снігові хмари і оповили небо.

Співає осінь щиро й журливо.

Насунули снігові хмари й оповили небо.

Цвіте малина, смородина, квасоля.

У саду цвіли бузина та калина.

Сніг покрив кущі, замів дороги

Сплять озера і гаї.

Наступав холодний та сумний вечір.

Павутиння обснувало тополі, верби.

А літо йде полями і гаями.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

На небі гуляють хмари й зорі.

По стежині біжить та всміхається сонячний промінь.

І по долині, і по стежині біжить сонце.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Зрубаємо в лісі сосну або дуба.

Радіє і небо і земля.

1

2

3

4

Груші і яблуні висадили в саду.

І птахам, і звірятам було цікаво дивитися на людей.

Сосни немов розступилися й обгорнули поляну теплом і турботою.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

По долині, по стежині біжить сонце.

І сонце світить, і сніг куриться.

Цвіте малина, смородина, квасоля.

Я живу, і борюсь, і творю для людей

Насунули снігові хмари і оповили небо.

Голос її окликався гнівом, докором, огидою.

В саду цвіли бузина та калина.

Співає осінь щиро й журавлино.

Поринули весняні води, задзюрчали струмочки.

Осінь позолотила гаї і діброви.

На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси.

Я б забув і образу, і сльози.

Хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця.

Ввижалась юність безконечна, безмежна бачилась весна.

Мине тиждень, і осінь перебере свої законні повноваження.

Сніг покрив кущі, замів дороги.

Гуляють сині хмари, сумне сонце спить.

Сиплеться осінній, уїдливий, дрібний дощик.

Додому ніч собі на небо йшла, і на зорю дивилася мурашка.

Я кілька днів і сяк і так добирався до скрині.

Теплий туман стелився пополю і наливав балку по самі вінця.

Приходитиму знов і знов сюди, як ніжний серпень в сонячні сади.

Дорого, мила дорого, і сум верби, і тополина задума біля тебе.

Сашко увійшов, постояв збоку, ніким не помічений, і рішуче попрямував до столу

За десятки або сотні мільйонів років радіоактивні елементи розпадаються.

Миколка нагнувся, ущипнув маленький блідо-зелений листочок.

Та не вбити вже у живих пісню правди і волі.

Вже листячко кволе на вишнях та сливах світиться.

Лелека зостався на догляд дітей чи дорослих у людському гнізді.

Собака ображено пришкулився на Миколку, але гавкати перестав.

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

Присмеркові сутінки опали, сонну землю й душу оплели.

Вже ніч пливе нечутно і широко, і розливаються сріблясті хвилі.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява тремтить.

Небо над головою чисте й прозоре, тремтить у ньому яскраво-біле кружало єдиної хмари.

Ми сидимо, схилившись над вудками, і тільки тиша й небо понад нами

Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед.

Синій вечір тихо бродить, квіти колихає і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.

і радісне птаство привітало молодий день.

і трохи не зігрівши вихолодженої землі.

і нам пославши дещицю свого тепла.

і лагідно огорнуло все своїм промінням.

і морок поступово почав танути.