Однорідні члени речення

• це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним і підрядним зв’язком.

• це такі члени речення, які виконують різну синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком.

• це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком.

• це другорядні члени речення, які виконують різну синтаксичну функцію, не відносяться до головних членів речення і з'єднуються між собою безсполучниковим зв’язком.

за допомогою одиничних сурядних сполучників: і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи та ін.

за допомогою підрядних сполучників: де, куди, звідки, що, коли, як, незважаючи на що та ін.

без сполучників

змішаний зв'язок

два однакові за формою дієслова, що позначають дію та її мету.

означення

додаток

обставина

підмет

присудок

Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті.

Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаю.

Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу.

Яблуні дихали цвітом росяно, червоно, біло.

Крик та гук, регіт та жарти стоять над річкою.

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно, не милуй мене шовково, ясносоколово.

Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну.

Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени.

Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаю.

Яблуні дихали цвітом росяно, червоно, біло.

Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу.

Для нього світ починався пітьмою. (П.Загребельний).

Зелена земля і синє небо дрімали в легеньких сутінках (І.Нечуй-Левицький).

Глуха чорнота заливала все довкола, і він борсався на самому дні її важководдя і плакав у відчаї й безнадії.

Вперше Сивок побачив коня віддаля, коли пасся на луках коло річки і дід Родим покликав його посвистом.

Уже третій і четвертий, і п’ятий минає – не малий рік. (Т.Шевченко.)

Вони (листки) то відчайдушним зусиллям намагаються ухопитися за чужу гілку, то перед падінням пригортаються до іншого падучого листка, то наче звисають.(Є.Гуцало.)

Не було ні хомута, ні голобель. (В.Дрозд.)

Сіроманець похлебтав з калюжі води, лугом відбіг від лісу і від дороги, заліг за

копицею сіна. (М.Вінграновський.)

Старий батько з усієї сили з молодицями танцює, та за двір вимітає, та прохожих, проїжджаючих у двір закликає. (Т.Шевченко.)

Верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть у мороці, а купаються в м’якій, прохолодній тиші.

Пташина зграя начебто ходила ходором, то опускаючись донизу, то відлітаючи догори.

Кольори багряні, жовті, вишневі. пурпурові. червоні, оранжеві – їхнім полум’ям позаймались дерева. кущі, бур’яни, бадилля. (Є.Гуцало.)

Вони летять нижче розпатланих обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.

Я придивляюсь до їхнього маяння прислухаюсь до їхнього співу і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки наче крила.

Викрики водоносів, звуки шарманок, іржання коней , перекрик похриплих наймачів та заробітчанський гомін - все тут зливалося в гарячий розміряний одурманюючий гул.(О. Гончар).

Село гойдалося поміж ніччю і днем то поринало в чорну імлу, то підводилося з неї, підбадьорювало себе скрипом журавлів, цоканням сокир неголосними перемовками (Ю. Мушкетик).

Скрізь плач, і стогін, і ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання і чола, схилені в журбі.

Серед тієї метушні, шукаючи порятунку, загинуло тоді три пари молодого покоління

Удень там незрозумілий гуркіт, аж гори стогнуть, а вночі - вогні та пожежі.

Був у тім голосі плач і крик розпуки,

дикий біль, молитва про помсту і проклін людському кодлу, що вдерлося у відвічну тишу пралісу.

словосполучення – це сполучення слів , одне з яких є головним.

поєднання двох чи більше слів, поєднаних зв’язком узгодження.

поєднання двох чи більше слів на основі сурядного та підрядного зв’язку.

Море спить, золоті пелюстки, схожа на сонце.

Називають соняшником, осінній день, сміятися весело..

На березі, батько і діти, високе стебло.

ходити повільно, стояти мовчки, надзвичайно красиво.

духовно багатий, вершина гори, зовсім по – дитячому..

писати олівцем, сміятися голосно, рідні люди.

танцювати вальс

знання звичаїв

лист від брата

дуже швидко

написав вірш, промінь сонця, опанувати знання

Чорне море, посадити город, дорога праворуч

цікавий мультфільм, вітер віє, смачна страва

кава з молоком, швидко й охайно, міцно тримати

подорожувати селами України

бігати навколо школи

дуже виразно читати

займатися важкою атлетикою

набрати води

радісно від почутого

повернутися пізно

отара овець

Пахне морем і озоном від притихлої землі.

Мова народу, як скарб, розвивається й збагачується.

Темна хмара озвалася громом гучним.

Людина в праці перемагає все.

окличні та неокличні

окличні та двоскладні

поширені та непоширені

односкладні та двоскладні

два

три

чотири

п'ять

Пам’ятаймо, що доброта завжди перемагає.

Проходячи мимо, ми побачили берег річки, зарослий лепехою.

У нашому серці назавжди залишиться батьківська хата, рідна стежина до неї.

Осіння прохолода не лише бадьорила, а й приносила задоволення

Хліб і рушник — одвічні людські символи.

Під вікнами насадили бузку, любистку, півників та півонії.

Треба бути щедрим і вимогливим до себе.

Сім раз відмір — один раз відріж.

керування

узгодження

прилягання

додаток

означення

обставина

присудок

підмет

прості, складні

поширені. непоширені

окличні, неокличні

розповідні, питальні, спонукальні

прості, складні

поширені. непоширені

окличні, неокличні

розповідні, питальні, спонукальні