Однорідні члени речення.

Вдовина хата була висока світла і дзвінка.

Непересічною здається нещодавня знахідка в Чернігові великого давньоруського скарбу.

Поверніть мене до класу срібним голосом дзвінка.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снігів.

Усе міняється, оновлюється, рветься.

Минуле, сучасне і майбутнє в моїй душі єдині назавжди.

Нас зігріває триєдина Надія, Віра і Любов.

Настане душне, гаряче і нестримне літо.

У гаї молоді дубки зросли у височінь.

І пада сніг лапатий спокійно над селом.

Ще ліс не стогне тим важким, осіннім, довгим тоном.

Збирають золоті меди веселокрилі бджоли.

Дорога лугами стрибала.

Ніжно, й солодко пахли квіти.

Широке поле кругом зеленіє все в шатах квітчастих, розкішних, ясних.

Весна зіткала вчора гобелен із трав, із квітів, з верболозів.

Хмари, дощі, тумани осінь у серце веде.

Дорога лугами, і ярами стрибала і раптом зрозгону в річку впала.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід, звиває собі віночок.

Золотить осінь дерева в жовті червоні багряні барви.

Душа тужить за просторами степу, за краєм рідним, за батьками.

Усе розцвітало в саду: ромашки мальви і тюльпани.

Шуміли під вітром дуби, клени й липи.

Шуміли під вітром не дуби, а клени й липи.

Шуміли під вітром дуби і клени липи.

Шуміли під вітром і дуби, і клени, і липи.

У степах, у лісах і дібровах скрізь чути пташині голоси.

Скрізь чути пташині голоси у степах, у лісах і дібровах.

У степах, у лісах і дібровах чути пташині голоси.

У степах, у лісах і дібровах скрізь чути пташині голоси.

Скрізь чути пташині голоси у степах, у лісах і дібровах.

У степах, у лісах і дібровах чути пташині голоси.