Однорідні члени речення

А. У густому лісі посплітали віти дуби, берези й осики.

Б. Душа цвіте від тепла.

В. В’ється стежка по долині, журавлі летять у даль.

А. Співає осінь щиро й журавлино.

Б. І сонце світить, і сніг куриться.

В. Насунули снігові хмари й оповили небо.

А. Тут і ягнята, і жінки, і діти сидять у дощ під шкурами кибитки.

Б. Моє щастя, і ніжність, і гнів я у пісні б хотів зберегти.

В. Осінь позолотила гаї і діброви.

А. Велика галявина поросла лісовим зіллям: папороттю, конвалією, деревієм.

Б. Пагорбки, трави, кущики – усе оповите туманом.

В. До віночка вплітають різні квіти – ромашки, волошки, незабудки.

Велика кількість птахів оселяється на березі моря.

Поклала в торбинку хліба та цибулі.

Моя любов до народу не дозволяє мені віддати рідний край на поталу лютому гнобителю.

Працелюбна мураха може підняти вантаж, важчий за неї в 50 разів!

Силуваним конем не наїздишся.

Без хвоста й редька не родиться.

Виміняв сліпий у глухого дзеркало на скрипку.

Вітер мчав на шаленій швидкості, завивав, скаженів.

На будинках, на деревах, парканах - усюди червоний відблиск.

На будинках, на деревах, парканах : усюди червоний відблиск.

На будинках, на деревах, парканах , усюди - червоний відблиск.

На будинках, на деревах, парканах, усюди червоний відблиск.

Під ногами хлюпотіла Десна.

До міста підкрались чорні хмари.

З поганої трави не буде доброго сіна.

Великі речі починаються з малого.

Щастя їх покинуло остаточно.

Теля витягли на кручу.

Важкі дубові цебри черпали мул із самого дна.

Вони існують лише в казках.

Птахи приносять радість і користь.

Дерева тут одягнуті глицею і не пропускають холодного вітру.

Повернулися до рідних місць білі лебеді, трясогузки, лелеки, чаплі та сизокрилі журавлі.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, в завтрашнє, в безкрає.

Серед ночі гуси знялися, полетіли.

Ось вода вийшла з берегів, затопила луки, загрожує поселенням.

Сині тумани вкривають поля, сади, луки, й ліси.

Працею людина і сильна, і красива.