Однорідні члени речення

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Мене весь час то палило, то морозило.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

1,3

2,3

1,4

3,4

1,2

1

2

3

4

5

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

І все поволі зникає море скелі земля.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі.

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

А Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Копита відбивали чіткий ритм, і, збуджений тим ритмом, він навмисне прискорював біг.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.