Однорідні члени речення

Почувся шерхіт босих хлоп’ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води

похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють, і баня церкви невеликої з-за

дерев виблискує.

Собака стояв під грушею і не зводив з Миколки здивованих очей.

Ось упала галузка, ось розігнулась гілка, ось із-під листка грабового вивільнилась мережана лопать папороті. ось здивовано попробувала свій голос самотня пташина.

Стомившись від напливу вражень, Шептало спинився і сторожко скосив очі.

Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою й послався над ними прозорою хмаркою.

Воля пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна.

Зрідка видніються над ковилами кущі верблюдки, кермена та молодого кураю.

Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть хлібом, вощиною і медами

Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Наші дівчата плетуть собі вінки з квітів маку, синіх волошок, білого ромен-зілля, чорнобривців та дикої рожі.

А восени і влітку двері і дірки і бур’яни довкола засновані павутиною.

Він (вересень) причепив до свого бриля червоний кетяг калини й нитку бабиного літа, заглянув до нашої школи завзято вдарив у дзвін та й пішов садами в степи крутити крила вітряків.

Курінь був схованкою від гроз, і спеки холоду, і втоми всякому степовикові.