Однорідні члени речення.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і порина у море лісових звуків.

Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Зашепотіли збуджені листочки, заметушилась у траві комашня.

Вийшов з хати Юрко і побачив велику крижану бурульку.

Тимко зробив гарну шпаківню, велику, простору.

Сонце садиться за обрій, і чутні тихі кроки прохолодної ночі.

Яка була радісна, хороша робота!

У саду діти побачили розквітлі вишні, черешні, сливи.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Блакитними очима дивляться мені в очі весна й небо.

Усі знову малювали жовтогарячі клени та берези.

Село стоїть на високій горі та красується в яблунях.

Старезні дерева пахнуть свіжим хлібом, медами.

Кругом ставка біліє смуга з вишневих і черешневих садів.

Навкруги школи ростуть троянди, жоржини та айстри.

На високих горбах шуміли під вітром дуби, липи, клени.

Усе бачить співець у широкім роздолі:і небо, і море, і красу світову.

З берега на берег можна добутися човнами, баржами.

І очерет, і рогіз, і пісок на березі все тоді золоте.

Старі верби, кущі лози, тихий очерет усе яскраво відбивалося у воді.

Неспокій я бачив скрізь у дубовій і вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах...

Туманний ранок і осінній день, гай і садок усе зливається в єдиний образ рідного краю.

І над водою, і над гаєм - кругом все мовчить.

Стояла похмура, і непривітна пора.

Пахло м'ятою, чебрецем, і кульбабкою.