Однорідні члени речення

Безсмертники нагадують розкоші весняні, і кажуть про тепло, й про радощі, й про тебе.

Вона одна за всіх нас дбає, нам дає і мрії, і слова, силою своєю напуває, ласкою своєю зігріває.

Відгодована злість: і хитрість, і закута в броню брехня атакують добро, і щирість серед ночі й білого дня.

Ви в ирій линете від сірого туману, від сірих днів, від суму, і нудьги на срібло чисте спокійного лиману, на пишні береги

Річки ясні й жемчужились і шуміли, і пливли.

Є в щасливому коханні, і будні, і свята, і радість, і жаль.

З глибин віків і гордо й величаво встає легендами овіяне ім’я.

І туркіт жаб, і дух гнилий до їх туманами знімались.

На кожну людину чекають, і печалі, і сум, і втрати.

Уся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, і легше дихає і дивиться ясніше.

У моїй журбі тонули й море, й небо, й земля.

Він жив один у своїй пустелі, у краю думок і мрій своїх та мить одну злітав на скелі, та знов для неба кидав їх.

Прокинувсь в морі раювання і все збагнув, і похолов.

Шукає злагідніле серце ласкавих ліній і негострих фарб та десь ховає і жагу, і пристрасть, і мрію й силу.

А шинкарка його зваблювала, очима грала й намистом побрязкувала, і підківками.

У погожі літні ночі, у морозні ранки у вечірній час, і в свята гомінкі, і в дні робочі ми думаємо, правнуки, про вас.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

пішов густий літній дощ.

і ринула стоголоса злива.

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця… (М. Коцюбинський)

Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, — вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).

Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М. Вінграновським).

Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив′яні хмари.

У порожній двокімнатні квартирі пахло вапном і свіжою фарбою.

Жовтий кленовий листок лежав на холодному асфальті.

Низький дерев′яний будинок дуже затишний.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли.

Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережаний смугами розкішних зелених городів.

За три сажні від Кучерявенького стояла дівчина в тоненькій літній сукні.

За круглим дерев’яним столом Клевер веде свою розмову зі своїм гостем – кутюр’є Адамом.

Із цієї невідомої незрозумілої моторошної темноти ніхто не вийшов нам назустріч.

Безмежне біле полотно вкриває чорнупречорну землю.

Я маю великий, чорний, шкіряний портфель.

Споконвіку люди вважали землю матір’ю, яка завжди зігріє своєю ласкою, нагодує, підтримає і захистить у лиху годину (За Г. Тарасенко).

3 північного заходу повільно напливала широким півколом низька кучерява хмара (В.Бабляк).

День, і ніч стережуть, чекають слушної хвилини… (За С.Плачиндою).

«Наталка Полтавка»

«Молюсь і вірю»

«Всякому місту — звичай і права»

«Бджола та Шершень»

і ринула стоголоса злива.

які змусили все живе зачаїтися.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

Залежать від одного слова у реченні.

Відповідають на одне питання.

Однорідні члени речення обов’язково виражаються однією частиною мови.

В Однорідні члени речення та узагальнювальне слово виконують одну синтаксичну функцію.

Усередині книгарня має вигляд маленької приватної бібліотеки щирої людини.

Дух Міста прикрасив надвечір’я темносиніми темно-сірими хмарами.

Серед тиші тихенько цокотить стрілка батькового ручного годинника.

Покликання Пшенички – берегти давнє народне мистецтво розпису осель.

Повторювані слова також є однорідними членами речення.

Однорідні члени функціонально рівноправні і граматично не залежать один від одного.

Однорідними можуть бути тільки додатки, означення, обставини.

Однорідними можуть бути тільки підмети і присудки.