Однорідні члени речення

Я люблю свій народ, рідну землю, глибокі річки, гісті ліси.

Ранкові дороги таять у собі таємницю, сподівання, жаль.

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний  шепіт і зітхання – моя Україна.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Собака стояв під грушею і не зводив з Миколки здивованих очей.

А в човні ж повно усякої тканини, олія, амфори,намисто.

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби, за вербами на пагорбі хати.

Почувся шерхіт листя, босих хлоп’ячих ніг, шум сильної води.

Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло

Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав.

Над степом у синьому небі вилися та щебетали пташки. 

На небі вже ясно визначилися смуги веселки, яскраві крапельки, ніжні хмарки.

Воля пахла новим життям, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна.

Зрідка видніються над ковилами кущі верблюдки, молоденькі дерева, кущі глоду.

Старезні, сивочолі дерева стоять обіч дороги і пахнуть медами.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Пливуть переді мною сині води, білі піски, круті береги.

Звичністю, буденністю позначено тут життя.

Вечірній туман пливе над лугом, коло лісу, понад берегом.

Ти дихаєш і наче оновлюєшся, вдруге на світ народжуєшся.

Верхівки дерев не тонуть у мороці, а купаються в м’якій тиші.

Розмова лилася щира, проста, задушевна.

Посеред двору на колодках сиділи всі наші тато й мама.

Кобзарі, лірники, бандуристи- це були народні митці.

Наші дівчата плетуть собі вінки з квітів маку, синіх волошок, білого ромен-зілля,чорнобривців.

А восени двері, дірки і бур’яни довкола засновані павутиною.

Вересень причепив до свого бриля червоний кетяг калини, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов садами в степи.

Як рожеві птахи, зашуміли, заспівали примороззю підкучерявлені очерети.

Часом кобзарі не лише виконували, а й створювали думи.

Пісня звучала гордо, вільно, жваво.

Літописи, пам'ятки, музеї, монументи- це ліки від людського безпам'ятства.

Неробство, гультяйство, лінь і непослух призводять до біди.

Скрізь було багато квітів на подвір’ї в саду на городі.

У хаті пахло чебрецем м’ятою та свіжим хлібом.

Теплий дощ змочив і трави і дерева і квіти.

І земля і вода і небо усе навколо було залите сонцем.

Степ і лиман і гори все потонуло в темряві.

У кошику лежали різні гриби лисички маслюки та опеньки.

На лузі зацвіли ромашки маки та волошки.

Ніхто ніде не озвався ні людина ні звір ні птах.

Усе навколо і небо і земля і вода світилося радістю.

У кошику лежали дарунки осені яблука груші сливи .

Луки гори пишні сади все зеленіло під весняним сонцем.

Скрізь панувала тиша на полях у лісах у горах.

Раділи і люди і звірі і птахи весняному сонцю.

Хвилювалося море і вило і било об берег каміння.

Мати приготувала смачну вечерю борщ вареники та узвар.

На річці в лісі на полі всюди панувала тиша.