Однорідіні члени речення. Однорідні й неоднорідні означення

Зверху сонце так і сипле теплим промінням у темну гущавину…

Людське море ти сило народная з чого ж ти собі зброю скуєш?

Все зберегла моя уява ті ночі зоряні ті дні

Теплий приємний вітерець колихає квіти

1,3,

2,4

2,5

3,5

Робота виконана і так і сяк.

Холодне і молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі

За селом вдень і вночі було чути гуркіт тракторів і комбайнів

Його хочуть почути і дорослі і малі.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Добра ласкава бабуся приголубила онука.

І ранкові й вечірні дороги таять у собі таємницю сподівання жаль

Сонце вдарило з-за лісу сильним потужним промінням на київські гори

3,4

1,3

2,3

2,4

Копита відбивали чіткий ритм і збуджений тим ритмом він навмисне прискорював біг.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше він тут хапається за кожний виярок.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем і на воду сповзає дядькова тінь.

Оркестр шалів погрожував благав журивсь і плакав скрипок голосами.

Мене весь час то палило то морозило.

Зерно і камінь суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні яблуні груші.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня мов дружна весна шумовита рвучка голосна.

Якісь милі любі спогади та думки колисали його серце.

Від Батьківщини і клич і звага і рання сила й доля пізня...

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

У хаті в Мелани було як у віночку тіняво зелено чисто.

Радіють молодій обнові білокорі берези розкидисті клени могутні явори.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Сніг у полі побілішав, тепер проміння не тоне в гострій імлі

А над струмком дрімала жовто-зелена тиша осені й, наче уві сні, ронила листя.

Тихий шепіт пливе перед нами, дихання молодих колосків збирається в блакитну пару.

Навколо нас великі перелоги, і дикі пущі, і високі кручі, і темні води.

Графський замок і церква панують над селом, немов давлять на нього своєю кам'янкою вагою, стережуть з усіх боків.

Дорога була вкочена, рівна і після дощу зовсім не курилась.

Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.

Іван докинув у ватру смеріччя, поглянув на постоли, обсмикнув сорочку на собі і став до танцю.

Серед пасіки десь взялась кавуняча огудина, сплелась з бадилиною березкою та широким листом огірків і побігла до вулика довгою зеленою стежкою.

Іван тупнув на місці, виставив ногу, струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці.

Він знову бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки.

підметами

присудками

додатками

означеннями

обставинами

Пахне особливо, не так, як у суху, сонячну годину.

Веселому, жартівливому, меншому братові хотілось поговорити.

Тропінін уявляв їхні засмаглі, густо зрошені потом обличчя і холодний полиск очей.

Попід кущами ще де-не-де зостались невеликі синюваті плями нерозталого снігу.

Хлопці жевжиками просуваються між дорослими й безперестанку кричать дзвінкими, веселими голосами.

Стоячи в тумані, я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.

А соловейко-варакушка не відмовляється ні від сухого листячка ні від торішньої трави.

У лозняках в очеретах та в осоці чекають гнізда на кобилочку солов'їну та кобилочку річкову на очеретянок.

І восени й узимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи й дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Листя лежало на дровітні на колодах осикових дров на купі гарбузів.

І квіт зорі і спалахи півонії космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Голос Духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

1

2

3

4

5

Із-за темно-зелених стіжків гордовитого рогозу тихо випливає щаслива, качина сімейка.

Неповороткий сазан виринув з обжитої ями й вимальовує широкі кола на воді

З досвітку й до смеркання заклопотано гудуть огрядні джмелі і трудівниці бджоли.

У густих верболозах поміж плакучих верб удень і вночі не втихають соловейки