Не з різними частинами мови

ще не/підкорені вершини; не/вивчене питання

лан не/засіяний; не/затоплена навесні місцина

не/опале листя; не/перекладений ніким текст

досі не/збудований дім; не/переборне бажання

не/политі вранці квіти; не/перевірені відомості

човен не/прив’язаний; не/обсаджений берег

не/вибілене полотно; не/вишитий, а витканий

не/завершена робота; не/розчищені стежки

Не/знав сіромаха, що виросли крила.

Не/суворо на серці, не/гнівно.

Відчахнута гілка вмирає не/зразу.

Блідий ранок не/сміливо зазирнув у вікна.

А я й не/знала, що думки болять, коли душа і серце — безборонні.

Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у не/відомі краї.

Родина — тільки вбогий човен на не/вмолимих бурунах.

Надворі не/впевнено всміхався чудовий ранок.

Вже не/далеко той час, коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів.

Коли засне глибоко місто не/спокійним сном, вона приходить здалеку до мене.

Загула флейта, мов осіння не/погода під стріхою.

Куди не/глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом.

Микола був не/молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами, з міцним станом, широкими плечима та міцними руками.

Широкою долиною між двома рядами розложистих гір тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця.

То, певно, іншого роду краса, як гори: не/спокійна й повна перемін.

Не/свідомо, мимоволі тягнуло його під величну таємничу опіку.

Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.

Коли-не-коли заходив до житників, щоб не дуже набридати.

Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити.

Тоді ще не знав я, що все проходить, все губиться в не впинній зміні подій.

А небавом, небога, негідницький

Б ненавидіти, небуття, невдаха

В нездара, нетерплячка, нещастя

Г негода, неуважність, немовля

Д неволити, недоліток, небезпека

А 1

Б 2

В З

Г 4

Д 5

А 1, 3, 5

Б 2, 5, 8

В 3, 4, 8

Г 1, 5, 8

Д 5, 6, 7