Налагодження порозуміння та підтримки у складні часи

Інклюзія передбачає постійне звільнення людини від участі у спільних справах.

Інклюзія означає, що людині надають виняткові привілеї через її життєвий досвід.

Інклюзія забезпечує рівне право бути почутою, брати участь і впливати на рішення незалежно від життєвих обставин.

Інклюзія передбачає, що всі члени спільноти мають поводитися однаково за будь-яких умов.

Наполегливо попросити його пояснити причини переїзду, щоб краще його зрозуміти.

Не залучати його до проєкту, щоб не створювати психологічного дискомфорту.

Запросити його до участі, але не порушувати його небажання говорити про особистий досвід.

Попросити інших учнів самостійно з'ясувати його історію, щоб підготуватися до спілкування.

Запросити людину на спортивний захід і дозволити їй відмовитися.

Показати новому учневі, де їдальня, і додати його до класного чату.

Назвати людину «сильною, бо вона пережила війну», а потім вимагати розповісти найяскравіші подробиці.

Поговорити з людиною про її хобі, не переводячи розмову на тему війни.

Вона змушує людину говорити надто багато.

Вона переводить увагу з колективу на окрему людину.

Вона демонструє надмірну співчутливість.

Вона знецінює індивідуальний досвід і може закрити можливість для подальшого діалогу.

«Ти маєш прийти на захід, бо всім потрібно долучитися».

«Розкажи спочатку, через що ти пройшов, а потім вирішимо, чи варто тебе залучати».

«Ми проводимо захід і будемо раді твоїй участі, але ти можеш відмовитися».

«Ми вже записали тебе до учасників, щоб тобі було легше наважитися».

Це повністю тотожні поняття, які можна використовувати як взаємозамінні.

До ветеранів належать усі цивільні, які жили на прифронтових територіях.

Люди з досвідом війни — ширша група, тоді як ветеранський статус пов'язаний з офіційно встановленим статусом.

Люди з досвідом війни — це виключно військовослужбовці, які брали участь у боях.

Людина з офіційно встановленим статусом учасника бойових дій.

Людина з інвалідністю внаслідок війни.

Цивільна особа, яка проживала на території, де відбувався збройний конфлікт.

Усі перелічені особи автоматично належать виключно до однієї категорії.

Постійно обговорювати з людиною пережиті бойові дії.

Не взаємодіяти з людиною, доки вона сама не почне говорити про війну.

Запросити людину до спортивної, волонтерської чи іншої звичайної спільної діяльності без обов'язкової розмови про війну.

Відокремити людину від інших учасників, щоб уникнути незручних тем.

Усі люди після війни мають реагувати приблизно однаково.

Якщо людина мовчить, це обов'язково свідчить про її небажання бути частиною спільноти.

Людина повинна подолати свої переживання перед поверненням до колективу.

Люди можуть по-різному переживати війну, втрати чи переїзд, і така різноманітність реакцій є природною.

Спочатку з'ясувати причини переїзду → попросити розповісти про пережите → запропонувати участь у шкільному житті.

Залишити людину осторонь → дочекатися, поки вона повністю адаптується → лише потім запропонувати допомогу.

Допомогти зорієнтуватися у шкільному середовищі → забезпечити можливість участі без тиску → уважно вислухати, якщо людина сама захоче поділитися досвідом.

Одразу познайомити з усіма учнями → попросити представити свою історію → визначити для неї окрему роль у класі.