"Найвідоміші особистості держави: таланти твої, Україно" ІІІ частина

Українська художниця, майстриня народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва», твори якої стали гідним внеском у скарбницю української культури. У 1954 році три картини художниці – «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці у Парижі. Там їх побачив Пабло Пікассо і сказав захоплено: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ». У 2004 році в Україні була заснована щорічна премія імені майстрині за визначні твори традиційного народного мистецтва.

Геніальна українська письменниця, поетеса другої половини ХХ століття, культуролог, громадська діячка, в 1987 р. лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (роман "Маруся Чурай"), нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992 р.) і орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ст. (2000 р.), відмовилася від звання Героя України. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, геніальний ювелір української пісні, педагог. Один із засновників української національної композиторської школи. Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної» та інших. Автор найпопулярнішої різдвяної мелодії "Щедрик", яка відома у всьому світі як різдвяна колядка (анг.«Carol of the Bells»).

Українська співачка, танцюристка, піаністка, диригент, продюсер, звукорежисер, екс-депутат, громадський діяч, переможець конкурсу «Євробачення-2004», Міжнародного фестивалів «Слов’янський базар», «Таврійські ігри» та ін. 1996 року започаткувала проект «Дзвінкий вітер», у якому поєднала різні історичні традиції, зокрема середньовічну баладу й сучасну музику, старовинну архітектуру та сучасну звуко- і світлотехніку, традиційний симфонічний оркестр і рок-гурт.

Видатний театральний діяч XX століття, відомий балетний танцівник, хореограф-постановник і балетмейстер, історик і реформатор балетного мистецтва з Києва, який підкорив своїм талантом і майстерністю весь світ. Він поставив і оновив більше 200 балетів, створив і розробив свій стиль танцю, який і тепер носить його ім’я, став засновником науки про хореографію — хореологіі, підніс французький балет на світову вершину. Був засновником Академії танцю при "Гранд Опера", ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття».

Українка, що за життя визнана найвидатнішою оперною співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй". У 1951 р. їй присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона отримала звання професора. Востаннє співала у Львівській філармонії 1949 року, в 77-річному віці. Сьогодні її ім'я носять Львівський оперний театр, Львівська спеціальна музична школа, Тернопільське музичне училище, вулиці у Києві, Львові, Тернополі, Рівному.

Український художник-живописець, педагог, академік живопису (1904), член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури. Визнаний майстер побутового жанру. Теми і сюжети його творчості невибагливі, життєві, тим, безперечно, глибоко вражаючі і хвилюючі. Увага митця зосереджена на показі праці, побуту, звичаїв, повсякденного життя селянства (весілля, побачення, повернення з роботи, сватання, тощо). Відомий також як портретист — автопортрет (1886), портрети художника М. Мурашка (1888), І. Мацнєва (1895), Л. Бродського (1897), О. Терещенка (1910), портрети рідних.

Видатний український композитор, засновник української національної музики, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. У композиторській спадщині композитора важливе місце займають твори на тексти Т.Шевченка. Музика до "Кобзаря", «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо, що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Він — автор опер «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1885), "Наталка Полтавка" (1889), "Тарас Бульба" (1890), "Енеїда" (1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1880), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892), оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва.

Український письменник, військовий, класик нової української літератури, громадський діяч. Його поема          (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.                    зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, п'єси "Наталка Полтавка" і "Москаль - чарівник", написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

У 1882 році в Єлисаветграді, відокремившись від польського і російського, було засновано перший професійний український театр - театр корифеїв. Засновниками театру стали ...