Модернізація країн Європи та Америки в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст.

поразки у франко-німецькій війні;

проголошення Третьої республіки;

Панамського скандалу;

політичної кризи 1898 – 1899 рр.;

Франція;

Італія;

Росія;

Німеччина;

нічим не обмежене змагання між товаровиробниками за найкращі умови виробництва і збуту товарів;

велике об’єднання підприємців (або фінансів), що виникає на основі концентрації виробництва і капіталу та займає панівне становище на ринку;

створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини та обладнання і є основою для подальшого розвитку промисловості;

процес заселення та господарського освоєння своєї країни, а також заснування поселень за її межами;

посилення самодержавства в Росії;

демократизацію судової системи Росії;

збільшення кількості виборців в Росії;

розширення автономії неросійських народів у складі імперії;

1850 р.;

1899 р.;

1911 р.;

1912 р.;

1871 р.;

1875 р.;

1881 р.;

1889 р.;

невирішеного земельного питання, відсутності політичних прав і свобод;

поразка Росії у Кримській війні;

завершення промислової революції;

проведення судової, освітньої і земської реформ;

Індія;

Ірландія;

Канада;

Єгипет;

1850 р.;

1867 р.;

1871 р.;

1899 р.;

1867 р.;

1908 р.;

1911 р.;

1912 р.;

1850 р.;

1905 р.;

1908 р.;

1911 р.;

1870 р.;

1871 р.;

1875 р.;

1878 р.;

Проголошення 1 травня Міжнародним днем пролетарської солідарності;

Запровадження найсучаснішого устаткування на заводах і фабриках;

Поява трестів, концентрація банківської справи;

Швидке будівництво залізниць, розвиток засобів зв’язку;

Започаткування двоступеневих виборів президента;

Практика роздачі державних посад за партійною приналежністю

«Відкриття» Японії для іноземних держав;

Указ «Про вигнання варварів» 1863 р.;

Запровадження загальної обов’язкової освіти, відкриття університету;

Створення судів європейського типу;

Запровадження приватної власності на землю;

Підписання російсько-японського договору про кордони 1855 р.;