М.Є. Салтиков-Щедрін "Премудрий піскар"

Проблематика казки “Премудрий піскар”. У казці “Премудрий піскар” Щедрін виставив на осудовище малодушність тієї частини інтелігенції, яка в роки політичної реакції піддалася настрою ганебної паніки. Автор зобразив жалюгідну долю героя, який збожеволів від страху, на все життя замурував себе у темну нору, Сатирик з презирством ставився до тих, хто, підкорившись інстинкту самозбереження, занурився у вузький світ власних потреб замість активної суспільної боротьби.Батьки піскаря жили тихо і мирно, не втручалися у життя суспільства, тому і вмерли своєю смертю, і заказали вони синові дивитись пильно, захищаючи себе. Синок їхній був розумний і сприйняв слова батьків буквально. Він оберігав себе не тільки від великих риб, а й від раків та водяних бліх. Від страху він навіть боявся завести дружину та дітей.Висміяв Щедрін і роздуми піскаря про людину. Скільки він різних засобів вигадав, щоб піскарів, тобто народ, погубити, а вони, знаючи усі ці дурні засоби, все одно їх ковтають. “Хоча це й найдурніше знаряддя, але з нами, піскарями, чим дурніше, тим вірніше”, – так міркує старий піскар про життя народу, який ніяк не хоче навчатися навіть на своїх помилках.