МЕТОДИ НЕРУЙНІВНОГО КОНТРОЛЮ (НК) ЯКОСТІ ЗВАРНИХ З'ЄДНАНЬ. Урок 5-6

Магнітні методи дефектоскопії засновані на наступному принципі:                           [магнітний потік, ультразвукові проміні, радіаційні випромінювання], проходячи в однорідному металі деталі без різких змін її перетину,                 [не змінюється, змінює напрямок]на межі переходу “деталь—повітря” .

При наявності у контрольованому виробі несуцільності, у зоні дефекту утворюється дільниця з різкозмінною магнітною проникністю, внаслідок чого відбувається перерозподіл магнітного потоку. Частина потоку при цьому                      [виходить на поверхню, залишається в металі], утворюючи поле дефекту і створюючи у місці дефекту на поверхні деталі локальні магнітні смуги.

При порушенні суцільності, у районі дефектної дільниці частина магнітного потоку                       [перерозподіляється, залишається незмінною], а у бездефектній зоні первісний магнітний потік                       [залишається незмінним, перерозподіляється].

У магнітопорошковій дефектоскопії для виявлення дефектів застосовують                              [тонкий феромагнітний порошок, діелектричний порошок], частинки якого притягаються полем дефекту, утворюючи видимий оком валик порошку.

Інтенсивність осідання порошку залежить від                       [величини поля дефекту, різновиду дефекту], що визначається магнітними характеристиками матеріалу виробу і напруженістю поля, що намагнічує.

Деталі, як правило, намагнічують за допомогою спеціальних приладів —               [дефектоскопів, амперметрів].

Відповідно до ГОСТ 21105—87 залежно від магнітних властивостей матеріалів, розмірів і форми контрольованого виробу, а також устаткування, що використовується для намагнічування, застосовують два способи контролю: