М. Коцюбинський "Дорогою ціною" (розділи І, ІІ)

Готовність здобути волю будь-якою ціною (навіть смерті).

Стихійна сила, подібна до «дикого тура».

Покірність та повне примирення з долею.

Спадковість волелюбного духу від предків.

Організований та спланований опір усій панській системі.

Некеровану агресію та жагу до руйнування.

Природну силу, яку намагалися приборкати ярмом кріпацтва.

Фізичну перевагу українського селянства над панами.

Тугу за минулими часами козаччини та походів на турків.

Погрози пана віддати його в некрути.

Бажання помститися за смерть діда.

Вплив розповідей діда про козацьку волю.

Нестерпність кріпацтва («панського ярма»).

Наполягання Соломії на втечі через її нещасливий шлюб.

Жорстоке поводження пана особисто з ним.

Вплив Соломії, яка підбурювала його до втечі.

Розповіді діда про Січ, козацтво та боротьбу з панами.

Бажання розбагатіти на вільних землях за Дунаєм.

Через густий туман та досвітні сутінки на шляху.

Вона була вдягнена в чоловічий одяг: кучму, чугаїнку та мала довгий ціпок.

Соломія змінила голос та манеру ходи, щоб її не впіймали.

Він був занадто зосереджений на небезпеці переслідування паном.

Вона мовчки дивилася на Остапа, а по її лицю котилася сльоза за сльозою.

Вона голосно плакала, привертаючи увагу односельців.

Вона з ненавистю дивилася на панський гай, що відступав назад.

Вона радісно співала пісень, передчуваючи волю.

Вона викинула свій очіпок у річку Дунай.

Вона вдягнула штани та накинула на плечі чугаїнку.

Вона власноруч обрізала ножем свої довгі чорні коси.

Вона відмовилася повертатися до чоловіка, якого вважала «осоружним».

Повне зречення від колишнього соціального статусу.

Вимушене маскування задля безпеки втечі.

Демонстрація переваги чоловічої статі над жіночою.

Готовність розділити з Остапом долю на рівних.

Бажання обманути лише свого чоловіка, а не пана.

Професійний перевізник через Дунай, який брав великі гроші.

Земляк Остапа, який пристав до них у дорозі та допомагав під час переправи

Панський вивідач, який намагався видати втікачів кордонній сторожі.

Старий козак, що знав усі таємні стежки до Туреччини.

Сонце, що яскраво освітлювало шлях плоту.

Каламутна та швидка вода річки.

Туман, що відривав героїв від землі.

Спів пташок у плавнях.

Глибокі яри та «чорні запинала» мряки.

Це лише декорація для розгортання пригодницького сюжету.

Природа виступає як ворожа стихія, що випробовує героїв на міцність.

Автор використовує описи для уповільнення темпу розповіді.

Природа символізує спокій і гармонію, яких прагнуть герої.

Провідник виявився зрадником.

Раптова поява кордонної варти.

Велика кількість людей створила безлад.

Остап і Соломія запізнилися на посадку.

Човни були занадто малими для всіх.

Човни виявилися дірявими й почали тонути посеред річки.

Втікачі не змогли домовитися про черговість і почали бійку.

Піднявся сильний шторм, який розкидав човни в різні боки.

На березі з’явилася кінська варта («москалі»), яка почала хапати людей.

Він кинувся в річку, щоб врятуватися самому.

Він напав на солдата ззаду і визволив Соломію з його рук.

Він намагався підкупити варту залишками своїх грошей.

Він сховався в комишах, чекаючи, поки небезпека мине.

Посилення страху та бажання повернутися додому.

Усвідомлення, що шлях до волі буде складнішим, ніж здавалося.

Необхідність шукати нові шляхи та надійних людей (мірошника).

Остаточна втрата віри в допомогу інших втікачів.

Травматичний досвід сутички з вартою.

Вони найняли човен у місцевого мірошника Якима.

Вони перепливли річку.

Вони перейшли річку вбрід у наймілкішому місці.

Вони змайстрували невеликий пліт.

Безмежну радість і полегшення від здобутої свободи.

Страх перед невідомим майбутнім у чужій країні.

Обурення за всі кривди, стиснутий кулак і погрозу в бік рідного краю.

Глибоке розчарування через те, що втратив усе майно.

У глибокому усвідомленні приниження людської гідності в умовах кріпацтва.

У чому полягає основний трагізм фрази Остапа: «Хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою?»

У відсутності освіти та можливості подорожувати.

У тому, що він порівнює себе з твариною через власну неосвіченість.

Втрату зв'язку з рідною землею та домом.

Ризик власним життям та життям Соломії.

Можливість вічного заслання до Сибіру в разі невдачі.

Необхідність вбивати ворогів.

Втрату молодості на панщині.