ГАЛЕРНИК
Вірш «Галерник» Л. де Гонгори-і-Арготе яскраво втілює світовідчуття людини доби бароко. Зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, на думку митця, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в океані Всесвіту. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого. «Галерник» — це філософський вірш, у якому герой утілює роздуми письменника про світ, долю й життя. Символи, метафори й алегорії розкривають драматизм людського існування. Головним засобом розкриття образу головного героя є пристрасний монолог, обрамленням до якого є зображення жорстоких порядків на галері. Галера — своєрідна модель суспільства, де люди приречені на страждання. Море («святе», «чисте», «криваве») — утілення розбурханого й суперечливого світу, у якому людям так легко загубитися й загинути. Проте в центрі вірша поставлено людину — хоча й скуту кайданами, але вільну у своїй уяві, пам'яті та духовній стійкості.