Звернення Леоніда Глібова до жанру байки було зумовлене конкретними історичними обставинами, в яких йому довелося жити і творити. Жанр байки вабив письменника своїми викривальними можливостями, загальнодоступністю, що сприяло реалізації просвітницько- культурних настанов самого поета в дохідливій художній формі. Езопівська мова байки допомагала уникнути «недріманного ока» цензури, донести до читача критику суспільних і моральних взаємин в умовах кріпосницько-поліцейської держави.











