КР Відокремлені члени речення

Відокремлюватися можуть усі члени речення.

Відокремленими називаються члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення.

Відокремленими називаються члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно та уточнюють, розширюють, доповнюють основний зміст речення. Відокремлені члени речення - це другорядні члени речення.

Відокремлені члени речення - це другорядні члени речення.

лише другорядні

всі члени речення

лише головні

лише прикладки

простими і складними

ускладненими

поширеними й непоширеними

додатком

означенням

обставиною

прикладкою

Жила собі Людина, в боротьбі зміцніла, в труді завзята, в творчості жива.

Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями дорога.

Він такий добрий, як мед, ще й медом помазаний.

Добрий був чоловік, та собаками підшитий.

Слова, як сонце, сходили в мені.

Усе, кохана, як колись: чебрець, васильки...

Автор "Козаря", як глибокий мислитель, накреслив шляхи розвитку для всієї новітньої української літератури.

Одне слово, мистецтво - штука складна.

Славко сидів, підперши обличчя кулаками.

Накидавши у вогнище ломаччя, я сів перепочити.

Кризи, на відміну від ям, глибокими не бувають.

Усі знали, що директор, крім фантиків, захоплювався ще й мисливством.

Мирські турботи й суєта десь там у лоні міста.

Тут на березі на землі капітан пригощає друзів.

Назустріч підтюпцем бігла бабуся в спортивному костюмі.

Там далеко десь поза снігами нова весна з квітучими лугами.

Міха зажурено лежав у своїй халабуді закинувши ногу на ногу.

Один працює не покладаючи рук, а другий його працю без клопоту поїдає.

Ці звуки можуть линути довго витворюючи скупу й одноманітну мелодію.

Вода розірвала камінні обійми і мчала вниз до моря спадаючи грізними лавами.

Іларіон супроводжував Анну, доньку Ярослава Мудрого, у поїздці до Парижа.

Він був відомий, як людина широких мистецьких поглядів.

Ці велетні, тобто дерева величезних розмірів, ростуть далеко одне від одного.

І, як у справжнього митці, були в нього тяжкі часи неспокійного роздуму.

Невідомий нікому я сідаю на лавку, слухаю.

Усіяна колосками земля пахне літом.

Виднівся гай пронизаний пасмами світла.

Злякані громовицею птахи позатихали в лісі.

Ми, селяни, усі потроху філософи.

Люблю Дніпро - ріку свого народу.

Де зараз ви, кати мого народу?

Пливе Десна Довженкова ріка.

Годі вже панам сидіти згорнувши руки.

Укрившись тьмою тротуари сплять.

Можна помилятися й маючи вчений ступінь.

Кілька годин вони працювали не відпочиваючи.

Урахувавши досвід попередників, можеш уникнути багатьох помилок.

Довідавшись про щось першим, обов'язково поділюсь з друзями.

Будь готовий до труднощів і зневіри, будуючи повітряні замки.

Розв'язуючи задачу, спочатку вона здалася мені дуже складною.

Дніпро тече повільно величаво розливаючись безліччю рукавів.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Переїхавши долину ви знову починаєте підніматися на згірок.

Декілька думок крутилися в її самотній голівці не викликаючи в серці нічого.

Повечерявши, благословившись, біжу назад у будинок.

Усі міста, за винятком Одеси, сьогодні поливав рясний дощ.

Над лісом загорілася, а потім затріщала, ламаючись, блискавка.

Хлопчик присів під вербою, нахиленою до води, й задивився на поплавці.

Поруч на зеленій галявині що клинцем видається з вільшини і далі в лузі на купині пасуться корови.

А там далі серед зеленого лісу стоїть присілок у садках.

Біля річки за густими лозами тихо озвалися баси злитися з несміливими підголосками.

З-за лісу тихо зійшла зірка миготячи срібним світом наче веселими очима.

Роса починає спадати з пелюсток лише відчувши дотик сонячного проміння.

Надворі припадаючи цупким листям до шибок видзвонювала дика груша.

Хлюпотить у бухті мала хвиля б'ючись у броньовані тіла кораблів.

Розминаючи сизий полин у долоні роси юності спогадом п'ю.

Старені пні кошлаті поторочі літопис тиші пишуть у траві.

Дніпро сивий добрий дідуган стояв під вікнами.

Ще начебто вчора грали завірюхи оркестри зими.

Рибалка жвавий дід відкрив ворота нам.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою - легка, витончена, пругка.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.