КР. Синтаксис української мови

словосполучення

просте речення

складне речення

фразеологізм

мати чи батько, більш уважний, тече вода, хай живе

у чистому небі, в бані парився, сумно позирав, великі будинки

буду вишивати, брати на кпини, місто й село, упала на землю

стоїть туман, у свинячий голос, Червона Шапочка, з джерела

цвіт яблуні, поема про море, творчий доробок, уміння працювати

щось незвідане, за кимось із них, когось похвалити, сидить склавши руки

ручка дверей, дев’ятитй поверх, другий за алфавітом, двоє з гурту

із п’яти коробок, до трьох відсотків, сьомий у списку, один за всіх

навчатися у школі, знайти дорогу, піти по гриби, сказати спересердя

літає в хмарах

сидіти біля річки

приїде через день

перші дні зими

кліпати очима

кілька сосон

ходити по горам

два фахівці

у зеленому пальті

Ліс стояв розхристаний, спустошений та дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю для кожного в рідному краю.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Боятися смерті - на світі не жити.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

На небі сонце - серед нив я.

Син від розкоші вередує.

Цього року вродило краще.

Зима крізь вії дивиться на світ.

Вражень вистачить на все життя.

Наше життя - бурхливий океан.

Роки життя не владні над тобою.

Світло сонця розлилося по всьому степу.

Клен напроти кидав тінь на грядки.

сполучникові, безсполучникові, комбіновані

одночасності, послідовності, протиставлення

сурядні та підрядні

сполучникові та безсполучникові

Той, що занепав духом, уже не страждає

Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю

Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами

Наука для людини —як сонце для життя

коли ми повернулися з екскурсії

штиль радував матерів з дітьми

проте клекотав сильний прибій

як і очікуваного кілька днів сонця

хоча за прогнозом й обіцяли

1

2

3

4

5

А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани.

У просторій хаті, куди зайшли всі, було тепло: від обкладеної кахлями груби пашіло прниємним духом.

Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.

На струмені гусакові відлягло від серця, і він вів гніздо, не підштовхуючи його лапами: гніздо несло перед очима в бистру темінь, і гусенятко не могло надивитися на свого зграбного тата.

так що тяжко було крізь нього пробиратися.

що на березі навпроти старого лісу.

що аж не видно було великої річки.

дарма що вода від берега давно відступила.

Вони жили так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

У важкі хвилини скорботи та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

способу дії

мети

міри і ступеня

часу

наслідку

[ ], (яка ), і (яка ).

[ ], [ ], і [ ].

[ ], (яка ) і (яку ).

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима

Ніч запропонувала дивну забаву – змусила мільйон зірок шукати собі на землі люстерко

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх

Зорі крізь щілини в клуню дивились поглядом тихим, далеким, глибоким: холодно вночі усім одиноким

Раптом вовк настрожився : йому почулися постріли.

Зрубав дерево - посади два.

Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б'є

Всякому місту - звичай і права

Міцна сім'я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Лювив рибу впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших.

Незабаром скінчиться навчання, і я знову матиму змогу ходити купатися на Ворсклу, ловити вудкою рибу, а трохи пізніше збиратиму суниці; не встигнеш оглянутися, як уже поспіють у саду яблука, грушки, а там далі покличуть у ліс гриби та горіхи.

Яким дивився запаленими очима на витвір рук своїх, а довкола нього розливалося голубе світання, над головою яснішало й промивалося небо, а там, на сході, вже затремтіла рожева пасмуга.

Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків.