КР "Безсполучникове складне речення"

І кожен дар землі і кожен сплеск води і села вквітчані і горді городи це все для тебе сину.

Мовчить не гуде дорога мерехтить степ у зеленій розкоші хлібів на далеких обріях маячать бурові.

Не то осінні води шуміли збігаючи в Дунай не то вітер бився в заломах провалля.

Скільки хвиль у бурхливому морі стільки співів у серці моїм.

прості речення об*єднуються у безсполучникове тільки за змістом

прості речення об"єднуються у безсполучникове тільки інтонацією переліку, зіставлення і пояснення

прості речення об"єднуються у безсполучникове за допомогою сполучних слів

прості речення об"єднуються у безсполучникове за змістом та інтонацією

Над хатою мерехтіли зорі шуміли вишні над причілком любисток біля призьби розливав терпкі пахощі.

Вечір був тихий зоряний наповнений пахощами скошених трав і квітів зі степу долинами перепелині перегуки сюрчання коників і ще якісь незрозумілі звуки.

Сідало сонце від кущів шелюги слалися довгі тіні людей на пляжі поменшало.

Кружляють нічні метелики навколо лампочки від них на стінах миготять крилаті тіні.

Весна і літо пролетіли давно, осінь тендітна - в моєвікно.

Світлі ідуть матері, зір їх красою сія; сонце і пісня вгорі, це - Україна моя!

Грудень снігом замете - літо буде золоте.

Два врожаї в липні пильнуй - житній і чорничний.

Вже пахло морем: ось-ось мало з"явитися із-за обрію.

Здобудеш освіту: побачиш більше світу.

Погляне - холодною водою зіллє.

Зобов"язався словом - закріпи ділом.

Прийде вечір, всі вулиці аж гудуть піснями.

Старі люди кажуть, два хитрих мудрого не переважать.

Ой у полі могила, там удова ходила.

Сиджу на лавці під хатою - ніч, місяць за хмари забився.

Юрко безпомилково впізнає батьків голос приємний вуркотливий ніжний і лагідний материн і ще чийсь третій.

Викувати троянду не кожен зуміє і я щоразу повертався до цієї справи як тільки міг.

На столі потріскуючи й моргаючи горить лампа мотаються нишпорять по кутках зловісні тіні.

Гаснуть у плавнях летючі комети тихо вмирає на заході ніч.

Люди завжди намагалися добути якомога більше їжі виготовити більше одягу побудувати просторі житла.

Ясне сонце почало підніматися десь далеко за лісом і його червоний світ слався в лісі по снігу а на опушених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння.

Наче зачарований велетень став ліс опушений весь інеєм білим покритий і пронизаний наскрізь сонячним сяйвом.

З золота зіткане сяєво ллється ліс в нім купається листя сміється.

Друг - якщо тільки це справжня дружба - стає частинкою тебе самого.

Сьогодні зранку музика в мені - дошукуюсь мотивів і причини.

Душа поезії - не рима, не брязкальце для диваків.

Людина і хліб - ось тема наших постійних роздумів, наших пошуків.