КР №2. Складне речення. Складносурядне речення. УМ. 9 клас. НУШ

частини складносурядного речення завжди вказують на одночасність або послідовність подій

частини складносурядного речення пов’язані сурядним зв’язком за допомогою сполучних слів

у складносурядному реченні частини, що мають свої граматичні основи, відносно рівноправні

складне речення має три і більше граматичних основ

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами, схованими від сторонніх очей.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід, звиває віночок.

Палить сонце і весь простір завуальовано інеєм.

Нехай жовтіє лист і срібло криє скроні.

Дикі гуси летять у вирій; і прощальний летить їхній крик.

Розійшлися дві дороги в полі, й не зійдуться вже вони ніколи.

Скуйовдить вітер пишну гриву, посипле листя в срібло рік.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля.

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну.

Найбільше для людини щастя – бути правдивим і до кінця сповідувати свої ідеали.

Вода, яка скоро збігає, отрути не лишає.

Почали гукати деркачі, перепел, бугай, ще якась птиця.

Якось восени я йшов полем і побачив на великому лузі багато лелек.

наче, щоб, коли

а, зате, і

так що, але, та

бо, що, тому що

ОбрУч знадобиться для виконАння такої вправи.

РазОм ми зможемо виконати це складне завданнЯ.

ОдИнадцять годин знадобилося учаснику для подолання дистанції в сорок один кілОметр.

Цей прикрий випАдок дуже обурив мою подрУгу.

найщасливіше

щасливіше

найбільш щасливіше

більш щасливо

Без господаря двір плаче, а без господині – хата.

Синіє угорі ласкаве небо, а в ньому знов курличуть журавлі.

Холоне степ, і невкипілі зорі рогатий жук виймає рогачем.

В осінній вечір помолюся Богу і свічку запалю.

Од акордів ясних наче даль розцвітає й усміхається небо безкрає.

Прозорий струмок перетинав стежку і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини.

Бачить кіт сало та сили мало.

Привітно усе усміхалось тобі і сонце тебе цілувало.

за двоє, друга, над ним

двох, другу, з нього

двох, друга, з нього

два, другу, з нього

А за вікном хмарилось та шумів пронизливий вітер.

Птахи по надбережжю гуртуються відлітати у вирій, а деякі вже й рушили.

Чи згадаю я ще хоч раз цю подію, чи навіки забуду.

Чи то вечір погасає, чи ранок світає?

Вітер промчав, улігся – і надріччя взялося сивиною.

У повітрі справді пахне осінь, або я це хочу чути.

Усі чекають свят, проте життя багате на будні.

А зійдеш на пагорб – і перед тобою вдалині блакитніє вершечок мрії дитячої.

А вітер дерева гойдне і в ту ж мить обірване листя летить.

Одлетіли давно журавлі і заснуло зерно у ріллі.

Розійшлися дві дороги в полі й не зійдуться вже вони ніколи.

Синіло все кругом і коси золоті зоря вплітала в трави.

То комиш упаде в око, то дим тріпоче в повітрі.

Кобзар невидющий сидить на могилі, співає й голосить.

Світло сліпить, та не грає веселе проміння.

Знов весна настане і квітки барвисті принесуть хвилини щастя і добра.

Світало, але світанок був якийсь виснажливий і втомлений.

Сонце пече неймовірно, проте в густому вільшанику волого.

То дощ осінній січе, то вітер холодний проймає до кісток.

В осінній вечір слово засвічу, та світ мені засвітиться при слові.