(Копія) Вставні слова,словосполучення,речення

Навчи мене своєї пісні — радості своєї туги — вірності навчи

Ось воно його довгождане щастя

Звичайно часом там і жарт бринить солоний і сміх що котиться аж за далекі гони

Як не було талану не буде й долі

А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й посадив біля телеграфного стовпа, на дорозі, де мав іти той бідолаха-бухгалтер

На жаль, реальне життя знекровлює найчистіші мрії

На його щастя розмову, проваджену до його приходу, як видно, не було закінчено, а цікава, мабуть, була

Може, й ти, мій сонний люде, знайдеш сну кінець

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

Чужа душа то кажуть темний ліс.

Як ми вже знаємо по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці й захоплювався там грою російського актора Мартинова.

У кіномистецтві зробив Довженко найбільше кіномитцем він був так би мовити природженим.

Я знаю село повірте зовсім не з книг і викривлених фільмів з яких ніколи правди не дізнаєшся.

Повітря в горах дуже прозоре отже і видимість тут стала набагато краща ніж на рівнині

Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

мабуть

уявіть

навіть

отже.

Гори нібито стояли поруч проте до них іти довелося більше як дві доби.

Мар’яна невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

Народу були зав’язані очі а він проте повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Розповіді й новелетки із книги «Вечірні розмови» як на мою думку мають подвійну цінність.

Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той
скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

Чи справді так було, чи може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Чи справді так було чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мін), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Чи справді так було, чи може хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.