(Копія) ВІКТОР ГЮГО. "СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ". ТЕСТИ.

Але найчастіше усі ці образи не доходили ні до священика, ні до дзвонаря. Для того, щоб почути такі люб’язності, Квазімодо був надто глухий, а Клод надто заглиблений у свої думки.

Дванадцять членів братства блазнів підняли його на плечі; якась гірка і погордлива радість розцвіла на похмурому обличчі циклопа, коли він побачив біля своїх викривлених ніг голови усіх цих гарних, струнких чоловіків.

Це була сумовита, спокійна, серйозна дитина, яка вчилася із запалом і швидко засвоювала знання.

Вона мовчки наблизилась до засудженого, який надаремно звивався, щоб ухилитись від неї, і, відстебнувши від свого пояса флягу, обережно піднесла її до пересохлих губ нещасного.

Справжнє янголятко! Очі в неї були більші, ніж ротик. І найчарівніше – тонке чорне волоссячко, яке вже кучерявилось. У шістнадцять років з неї була б чорноволоса красуня.