(Копія) Відокремлені уточнювальні члени речення.

Усередині росте трава з квітками рясно помішана та стоїть із десяток вуликів.

На невеличкій прогалині тут посеред гори розкинулася пасіка.

Високі дерева підіймаючи назустріч сонцю своє густе гілля оточують її з усіх боків.

Сонце кидає зверху хвилі тепла і золоті бджоли бринять у повітрі. 

Пливе в сірі безвісті нудьга пливе  і стиха хлипає сум.

Плачуть голі дерева плачуть солом’яні стріхи умивається сльозами вбога земляні не знає коли усміхнеться.

Міріади дрібних крапель спадають додолу і пливуть змішані з землею брудними потоками.

Недобрі думи крутяться тут над головою висять хмарами котяться туманом.

члени речення, які відносяться до одного й того ж слова;

відокремлені члени, які висловлюються з особливою інтонацією й уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних і другорядних членів речення;

слова або сполучення слів, які називають особу або предмет, до яких звертається мовець;

слова, якими мовець виражає ставлення до того, про що він повідомляє.

За столом на покуті стоїть великий сніп жита перев’язаний перевеслом із лугового сіна. 

Ще здалеку їдучи полем почув церковний дзвін. 

Ось північ вдарила найкращий праці час. 

Десь під снігом зараз вимощені в ямках поховались гнізда вівсянок. 

Нижче од фабрики, між зеленими вербами, біліли рядки німецьких мурованих домків.

Тепер, узимку  мені так виразно пригадалась ця зустріч із вухатою совою.  

Осторонь кошар, на белебні, височить кущик тополь.

Працюючи в конструкторському бюро Архип розумів авіації потрібні нові більші швидкості.

 Саме таку установку і взялися створити інженери Харківського авіаційного де почав свій трудовий шлях Архип Люлька.

Рівно на повні груди дихає степ. 

відокремлена уточнювальна обставина

відокремлений уточнювальний додаток 

 відокремлене уточнювальне означення

Над урочищем зринув місяць  червоний і глибокий мов кратер у палаючій безодні.

 І під хмарами похмурими піна стала сива.

 Ніс у руці бриль. Справжній солом’яний бриль привезений з рідного села на Полтавщині 

 Край берега у затишку прив’язані човни.

Повела розмову мати із дочкою восени біля тину біля хати коло білої стіни.

Пливуть літа минаючи причали…  

 Трамвай примчав засапавшись і спинився перепочить.