(Копія) Відокремлені означення

які передають ставлення мовця до висловленого

які вказують на того, до кого звернене мовлення

які виділяються за змістом та інтонаційно

які відносяться до одного слова й відповідають на однакове питання

дужками

комами й тире

комами

тире

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця омріяну тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Здобутий працею сухар м'якший від дарованого бублика.

На голій одполірованій до блиску шматині землі розпросторився калачик.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Наляканий громовицею тихенько заіржав кінь.

глядачі

футболісти

вони

футболісти й тренери

Під побитою громом вербою тулиться стара хата.

Виднілася густо обліплена виноградом тераса.

Твої думки пройняті радістю полетять у далеч.

Чорніли викинуті прибоєм морські водорості.

Похилена вітрами стара яблуня росла коло хати.

Діти гралися на широкому порослому травою подвір'ї.

Чай заварили з молодого липового цвіту.

Доріжку в парк устелило жовте кленове листя.

Володар таємниць художнього слова, він знав і таємниці музики.

На пагорбку зарослому травою, ніхто роками не садив квіток.

Переповнений любов'ю, я відкрив кохання книгу.

Спить місто, оповите серпанками темної ночі.

Веселий гостинний він любив товариство.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Уночі я прокинувся розбуджений якимось тривожним шумом.

Посаджена біля будинку молода яблунька цієї весни розквітла.

Лиш дідок старесенький кропив'яний блискавки визбирує в траві.

Під старим деревом росла зелена трава рівна й гладенька.

Знайшов я в лісі старого дуба гіллястого й зеленого.

У ставу достигла погожа вода чиста й здорова.

Хвала, почута від ворога, найвища хвала.

Хвала, почута від ворога - найвища хвала.

Хвала почута від ворога, - найвища хвала.

Хвала, почута від ворога, - найвища хвала.